Народився в селі Бабин. Батько — Томіслав (1840—1920), учасник повстання 1863, збанкрутував, був послом Галицького сейму та Райхсрату Австро-Угорщини. Правнук уродженця Путятичів, зем'янина Казімежа Розвадовського (1757—1836), сина радомського та подільського підчашого Іґнація Антонія Розвадовського. Мати — Меланія з Руліковських.
Закінчив гімназію у Львові, школу кадетів кавалерії в Граніцах, технічну військову академію (1886) і військову школу у Відні (1893). Військовий аташе в Бухаресті (1896-1907). Під час ПСВ в травні 1915 відзначився у битві під Горліцами, впровадивши нову тактику застосування артилерії. Критикував репресії австро-угорських військ щодо населення Галичини. 1 лютого 1916 відправлений у відставку. Підпорядкувався Регенційній раді, 28 жовтня -15 листопада 1918 – начальник генерального штабу польської армії. Як зазначав львівський дослідник Микола Ґеник, Юзеф Пілсудський відчував неприязнь і зависть до Т. Розвадовського як до кадрового генерала і як до особи, яка могла знати про його співпрацю з австро-угорською розвідкою на початку ПСВ. Після повернення Ю.Пілсудського з ув’язнення зміщений з посади начальника генерального штабу і призначений командуючим польськими військами у Східній Галичині (армія «Схід») (17 листопада 1918 - 12 березня 1919). 24/25 листопада 1918 прибув до Львова. Протидіяв антиєврейським погромам у Львові. Відмежувався 2 січня 1919 від проведення обшуку в А.Шептицького, розпорядився повернути конфісковану приватну кореспонденцію. Намагався схилити 2 січня 1919 А.Шептицького до видання угодової відозви. 28 лютого 1919 – вів переговори з місією Ж. Бертелемі. Прихильник радикальних методів, видав наказ «озброєних селян розстрілювати». 19.03.1919 – відкликаний з посади командуючого армією «Схід» і призначений керівником польської військової місії у Парижі. На конференції у Спа виступив проти підписання В.Ґрабським протоколу 10 липня 1920, тобто згоду на розмежувальну лінію і будь-яке рішення Антанти стосовно Східної Галичини. З 22 липня 1920 – начальник генерального штабу польської армії, розробив план флангових ударів проти Червоної армії у Варшавській битві 1920. З квітня 1921 – генеральний інспектор кавалерії. У період травневого перевороту 1926 противник Ю. Пілсудського, командував урядовими військами. Після відставки президента С.Войцєховського 15 травня 1926 заарештований, перебував в ув’язненні до 18. травня 1927. Помер у Варшаві 18 жовтня 1928, похований у Львові на цвинтарі Орлят. У період ліквідації цвинтаря в 1971 останки Т. Розвадовського були перенесені до приватного склепу на Личаківському кладовищі, однак інформація про місцезнаходження була втрачена, а існуюча могила є символічною на місці колишнього поховання.
Stawecki P. Rozwadowski (Jordan Rozwadowski) Tadeusz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1989—1991. — T. XXXII. — S. 418—422. (пол.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
