Дочка італійського художника-постановника і кінорежисера Флавіо Могеріні. Закінчила класичний ліцей і деякий час підробляла в колл-центрі. Вивчала політику (scienze politiche) в римському університеті Ла Сапієнца, захистила диплом з політичної філософії про зв'язок між релігією і політикою в ісламі в рамках проєкту «Еразмус» у Франції, за відомостями з особистого блога Могеріні, в Інституті вивчення і дослідження арабського світу і Середземномор'я (Istitut de Recherche et d'Etudes sur le Monde Arabe et la Méditerranée, IREMAM) в Екс-ан-Прованс, проте дана абревіатура застосовується для позначення Інституту вивчення і дослідження арабського та мусульманського світу (фр.Institut de recherches et d'études sur le monde arabe et musulman).
У 1990-х роках як волонтерка Італійської розважальної і культурної асоціації (ARCI) брала участь у національних та європейських кампаніях проти расизму і ксенофобії.
Політична кар'єра
З 1988 року член «Італійської комуністичної федерації молоді» — молодіжної секції Італійська компартії. Після саморозпуску Комуністичної партії та її трансформації у Демократичну партію лівих1996 року Могеріні перейшла до молодіжної організації цієї новоствореної парті — «Ліві демократи» (італ.Democratici di Sinistra, DS)
З 2001 року член партії Ліві демократи, член Національної ради цієї ж партії, а пізніше член її Національного правління (Direzione Nazionale) і Політичного комітету. 2003 року почала працювати в партійному Департаменті зовнішніх зв'язків (Dipartimento Esteri), де відповідала за зв'язки з різними рухами, а пізніше стала координаторкою департаменту, займаючись проблемами Іраку і Афганістану, мирним процесом на Близькому Сході, відносинами з Партією європейських соціалістів, Соцінтерном і партіями, що входять в неї, а також з Демократичною партією США.
2007 року вступила в Демократичну партію, 2009 року відповідала в її Секретаріаті за напрямок політики забезпечення рівних можливостей. У грудні 2013 року ввійшла до Національного секретаріату Демократичної партії, в Інститут міжнародних відносин (Istituto Affari Internazionali), Раду зі зв'язків між Італією та США (Consiglio per le relazioni fra Italia e Stati Uniti), Європейську мережу за роззброєння і нерозповсюдження ядерної зброї (Network europeo per il Disarmo e la Non Proliferazione Nucleare).
2008 року обрана до Палати депутатів XVI-го скликання (XVI Legislatura della Repubblica Italiana); була секретарем IV-й комісії (оборона) з 22 травня 2008 до 12 жовтня 2010 року і з 13 жовтня 2010 до 14 березня 2013 року; брала участь у Парламентській делегації в Парламентській асамблеї Західноєвропейського союзу з 24 вересня 2008 до 30 червня 2011 року, а також у Парламентській делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи з 24 вересня 2008 до 14 березня 2013 року.
2013 року стала депутаткою XVII-го скликання (XVII Legislatura della Repubblica Italiana). З 5 липня 2013 року до 1 квітня 2014 року входила в італійську Парламентську делегацію в Парламентській асамблеї НАТО (з 1 серпня 2013 року очолювала цю делегацію); з 7 травня 2013 року по 27 червня 2014 року — член III комісії (іноземні і загальноєвропейські справи); з 7 травня 2013 по 21 лютого 2014 року — член IV комісії (оборона), де заміняла заступника міністра закордонних справ Лапо Пістеллі; з 27 червня по 30 жовтня 2014 року — член XIV комісії (зв'язки з Європейським союзом). 30 жовтня 2014 року здала депутатський мандат у зв'язку зі вступом на посаду верховного представника Євросоюзу із закордонних справ і політики безпеки. Місце Могеріні в Палаті депутатів зайняв Марко Бергонци (Marco Bergonzi).
Візит в Україну
Володимир Гройсман із Високим представником ЄС із закордонних справ та безпекової політики Федерікою Могеріні
Того ж дня відбулась зустріч із Президентом України Петром Порошенком, під час якої відбувся обмін думками щодо поточної ситуації в Україні та перспектив допомоги Італії на міжнародній арені зусиллям Києва владнати ситуацію на Сході країни та перспектив міжнародної участі у відновленні інфраструктури Донбасу після звільнення від бойовиків.[3]
Критика
Могеріні критикували за занадто прихильну позицію щодо Росії.[4][5]
Особисте життя
Одружена з Маттео Ребезані (Matteo Rebesani), близьким сподвижником Вальтера Вельтроні, має двох дочок — Катерину (2005) і Марту (2010). Володіє англійською мовою. Згідно з власними твердженнями, Федеріка Могеріні побіжно говорить французькою, трохи іспанською, обожнює подорожувати якомога частіше і різними способами, читати романи, проводити час в колі сім'ї і близьких друзів.
Успішну політичну кар'єру Могеріні деякі спостерігачі пов'язують з покровительством Вельтроні, пояснюючи це їх давнім особистим знайомством — зокрема, тітка Федеріки, сценаристка Іза Могеріні, була близькою подругою матері Вельтроні.
* Відповідно до Лісабонської угоди, в 2009 році посада Європейського комісара із зовнішніх справ була об'єднана із посадою Верховного представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
