|
Чечельник
Чечельни́к — селище на східному Поділлі, положене над р. Савранкою (притока Південного Бугу), центр Чечельницької селищної громади Гайсинського району Вінницької області; 4 920 мешканців (2020). Найкоротший шлях до обласного центру проходить автошляхом М12, який збігається із єврошосе E50, далі траса переходить в Р33. До 2020 року був центром колишнього Чечельницького району. НазваУ низці польських джерел відзначається, що Чечельник має тюркську (татарську) назву[2][3] і по-татарськи називався Чачанлик (Czaczanlyk). Особливо на такому походженні назви наполягає О. Яблоновський, розглядаючи різні сторони колонізації України — Брацлавщини. Серед багатьох тюркських назв, які збереглися на Брацлавщині, він згадує Чечельник та Саврань. При згадці про Чечельник пише, що первісна назва — Чачанлик (Czaczanlyk) з часом в українській мові трансформувалася в Чечельник.[4] На карті «Брацлавського воєводства» Г. Л. де Боплана Чечельник зазначено як Czaczanik — Чачанік. Підтвердженням тюркського походження назви Чечельника може були легенда, записана у 1989 р. від колишнього директора Чечельницької середньої школи Г. О. Гальчинського, яку йому нібито прочитали зі старої польської книги у Вінниці. За цією легендою Чечельник заснований у XVI ст. татарином — утікачем Чаганом, який одружився з православною дівчиною, перейняв православну віру й поселився на правому березі р. Савранки. Хутір назвав Чаганлук. Люди, які селилися поряд, називали хутір — Чачанлук, з часом назва трансформувалася в Чачанлик, а ще пізніше — в Чечельник. У російськомовній літературі кінця ХІХ ст. вказується, що Чечельник (давній Чачанлик) назву свою одержав від свого засновника «Чечели».[5] Історія1978 року археологами на території селища було відкрито поселення часів трипільської культури кінця IV — початку ІІІ тис. до н. е. та черняхівської культури ІІ-V століття н. е. Перша згадка про сторожові поселення на місці теперішнього Чечельника на краю Буджацького степу датується 1529 роком[6]. Чачумлик названо Чечельником[7]. Хто хотів мати вино з Мунтенії та Волощини, не міг його іншою дорогою перевозити, тільки через Чечельник[8]. Статусу містечка Чечельник набув 1635 року. Під містом збереглись підземні ходи часів становлення козаччини, де переховувались мешканці під час татарських набігів та інших бойових дій. За Речі Посполитої володіння князів Любомирських. У 1795 році було створено Ольгопольський повіт і Чечельник перейменовано на Ольгопіль. У цей період місто користувалося гербом (імовірно, створеним у місцевій губернській канцелярії) з символікою: «річка, що проходить посеред золотих пісків». Згодом, у 1812 році повітовий центр було перенесено до Рогузки-Чечельницької, яку було перейменовано на Ольгопіль, а Чечельнику повернуто попередню назву. У 1796 році указом імператриці Катерини II містечко передано у власність російському графу Івану Гудовичу. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7993 осіб (3900 чоловічої статі та 4093 — жіночої), з яких 3581 — православної віри, 971 католик та 3388 юдеїв[9]. Станом на 1905 р. у Чечельнику знаходилися: 1 православна церква, 1 римо-католицький костьол, 6 єврейських молитовних шкіл, міністерське двокласне училище, сільське училище, єврейське училище, поштово-телеграфне відділення, станова квартира, волосне правління, волосний банк, міщанська управа, урядний пункт, лікарня, аптека та 2 аптечних склади, акціонерне товариство, цукровий завод, винокурний ректифікаційний завод, пивоварний завод, цегельний завод, 4 водяних млини, паровий млин, 11 заїжджих будинків. У роки Другої світової війни діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій[10]. У 1957 р. с. Липецьке[11] було приєднане та/або включене в смугу до села Чечельник.[12] У грудні 1961 року село (містечко) Чечельник віднесено до категорії селищ міського типу.[13] 12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Чечельницької селищної громади[14]. 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Чечельницького району, село увійшло до складу Гайсинського району[15]. Населення1898 року з 7000 мешканців 1967 були євреями. Зараз абсолютна більшість 5-тисячного населення — українці. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними [16]:
Пам'ятні місця Церкви
Природно-заповідний фонд
Ландшафт, рельєфРічка Савранка (права притока Південного Бугу). Промисловість, комунікації, народне господарствоХарчова промисловість, зокрема цукроварня (заснована 1875), спиртовий, комбікормовий та цегляний заводи, промкомбінат. У межах селища розташовано ретранслятор «Київстар», частково селище покрито мережею Vodafone. Із смт регулярно здійснюються автобусні рейси до сіл Чечельницького району, сусідніх райцентрів Кодими, Бершаді, Тростянця, Балти та Подільська, а також до Вінниці, Одеси та Києва. За 11 км від смт розташована залізнична станція Дохно (вузькоколійка Рудниця — Гайворон). Залізнична станція Чечельник не діє з 1995 року. Гілку Дохно — Чечельник розібрано у 2003 році. Найближча ширококолійна залізнична станція — Кодима (29 км). СпортФутболШкільна команда з футболу:
Відомі люди
 Народилися
Померли
Поховані
Див. такожДжерела
Примітки
Література
Посилання
Information related to Чечельник |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
