14-й стрілецький корпус (СРСР)

14-й стрілецький корпус
14-й стрелковый корпус
На службі	грудень 1922 — 7 серпня 1941 23 листопада 1942 — 25 квітня 1943 27 травня 1943 — 10 червня 1945
Країна	СРСР
Вид	РСЧА
Тип	стрілецькі війська
Роль	загальновійськове об'єднання
Чисельність	стрілецький корпус
У складі	Український військовий округ Південний фронт 9-та армія Південний фронт Приморська армія Ленінградський фронт 59-та армія 8-ма армія 42-га армія
Гарнізон/Штаб	Київ, Харків, Болград
Війни/битви	Радянсько-фінська війна Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР Німецько-радянська війна Операція «Барбаросса» Операція «Мюнхен» Оборона Одеси Битва за Ленінград Новгородсько-Лузька операція Псковсько-Островська операція Битва за Нарву Перша Нарвська операція Друга Нарвська операція Третя Нарвська операція Битва за плацдарм Нарва Прибалтійська операція Ризька операція Мемельська операція Курляндський мішок
Командування
Визначні командувачі	Дубовий І. Н. Гаркавий І. І. Путна В. К. Єгоров Д. Г. Воронцов В. Г. Шевердін Ф. Ю.

14-й стрілецький корпус (рос. 14-й стрелковый корпус, 14-й ск) — оперативно-тактичне військове об'єднання, стрілецький корпус Збройних сил України та Криму та Червоної армії, який існував з перервами в період з грудня 1922 до червня 1945 року.

14-й стрілецький корпус був сформований у 1922 році в Українському військовому окрузі Збройних Сил України та Криму на території Української Соціалістичної Радянської Республіки. Управління корпусу формувалося у місті Києві. У 1934 році управління корпусу переведено до міста Харкова, де прийняло нові дивізії.

З 17 травня 1935 року по грудень 1939 року корпус входив до складу Харківського військового округу.

З 16 січня по 13 березня 1940 управління корпусу брало участь у Зимовій війні. 16 січня управління 14-го ск увійшло до складу Дієвої 8-ї армії (командувач військами армії командарм 2 рангу Штерн Г. М.) у складі Північно-Західного фронту. До складу 14-го стрілецького корпусу в ході бойових дій входили 87-ма, 139-та, 155-та стрілецькі, 128-ма моторизована дивізії. Діяв корпус на Лоймольському напрямі. Командир корпусу — комдив В. Г. Воронцов. У березні-квітні 1940 року управління корпусу повернуто до складу Харківського військового округу з дислокацією в місті Харкові, де прийняло нові дивізії.

З квітня 1940 управління корпусу увійшло до складу Одеського військового округу з дислокацією на Кримському півострові в м. Сімферополь і прийняло нові дивізії.

Після завершення окупації Червоною армією до Бессарабії у червні-липні 1940 року з 7 липня управління корпусу переміщено до м. Болград і прийняло нові дивізії у Південній Бессарабії.

На новому радянсько-румунському кордоні в 1940 році в південній частині Бессарабії заклали 86-й Нижньопрутський укріплений район уздовж річки Прут і 81-й Дунайський укріплений уздовж річки Дунай. Польові споруди 86-го району мали займати полки 25-ї стрілецької дивізії, а 81-го району мали займати війська 51-ї стрілецької дивізії корпусу.

На початок німецько-радянської війни державний кордон СРСР з Румунією від Липкан до Чорного моря прикривали формування Одеського військового округу, до складу якого входили 9-й Особливий, 35-й, 14-й, 48-й і 7-й стрілецькі, 2-й кавалерійський, 2-й і 18-й механізовані корпуси, 150-та і 116-та стрілецькі дивізії, два укріплених райони (80-й і 82-й), а також три авіаційні дивізії^{[Прим. 1]}.

До 04:00 ранку більшість частин 176-ї, 95-ї, 25-ї і 51-ї стрілецьких, а також 9-ї кавалерійської дивізій першого ешелону 35-го і 14-го стрілецьких та 2-го кавалерійського корпусів зайняли визначені позиції на підготовлену з інженерного погляду оборону уздовж Прута. У середньому на кожну дивізію припадало близько 100 км ділянки кордону. Стик 35-го та 14-го ск прикривала 9-та кд зі складу 2-го кк.

Активні бойові дії німецько-румунських військ (німецької 11-ї, румунських 3-ї та 4-ї польових армій) почалися 2 липня, тому військам Південного фронту вдалося вступити в битви початкового періоду війни більш організовано, ніж на інших фронтах. 12 липня битва досягла кульмінації. Червона армія здійснила спробу завдати контрудару силами 25-ї та 51-ї стрілецьких дивізій 14-го стрілецького корпусу з посиленням за підтримки танків і авіації, які бомбили румунські війська в Тігеці, Ларгута, Разешті та Кочіуля. Штурм тривав 16 годин. Два румунські полки з великими труднощами утримували свої позиції. У бій кинули практично всі резерви, інженерні підрозділи та навіть штабні роти. Жорстокість була надзвичайною, часто сутички мали характер рукопашних боїв^[1].

Ранком 18 липня війська 9-ї армії та Приморської групи військ, не здобувши успіху у спробі вибити румунські війська з Південної Бессарабії, дістали наказ відійти до 21 липня на східний берег Дністра. У результаті південний фланг військ радянського Південного фронту відійшов на 100—200 км, на рубіж річки Дністер. 14-й корпус увійшов до складу сил Приморської групи військ. З кінця липня й по 7 серпня 1941 року корпус вів оборонні бої на підступах до Одеси^[2].

7 серпня 1941 року 14-й стрілецький корпус був розформований.

Вдруге 14-й стрілецький корпус сформований 23 листопада 1942 року у складі Південно-Західного фронту і включений до складу 1-ї гвардійської армії. Участі в бойових діях не брав, 25 квітня 1943 року його перейменували на 27-й гвардійський стрілецький корпус^[3].

Втретє 14-й стрілецький корпус сформований 27 травня 1943 року у складі 59-ї армії Волховського фронту. Брав участь у битві за Ленінград, у Новгородсько-Лузькій операції. Пізніше вів запеклі бої за Нарву, де зазнав колосальних втрат. Згодом перекинутий на південь, участь у Псковсько-Островській та Ризькій операції. Взимку 1944—1945 років корпус брав участь у боях у Курляндії. З лютого корпус перебував у безпосередньому підпорядкуванні командувача військ фронту, а в березні його вивели до резерву Ставки Верховного Головнокомандування.

На підставі Директиви Ставки Верховного Головнокомандування № 11097 від 29 травня 1945 року 10 червня 1945 року 14-го стрілецький корпус розформований.

• Дубовий І. Н. (травень 1922 — вересень 1923)
• Якір Й. Е. (вересень 1923 — грудень 1923)
• Каширін М. Д. (вересень 1923—1924)
• Дубовий І. Н. (1924—1929)
• Левичев В. М. (жовтень 1929 — травень 1930)
• Гаркавий І. І. (травень 1930 — липень 1931)
• Путна В. К. (липень 1931 — січень 1932)
• комдив Квятек К. Ф. (травень 1935 — серпень 1936)
• комбриг Кірюхін М. І. (13.02.1939)
• комдив Воронцов В. Г. (16.01.1940 — 13.03.1940) або (18.09.1939-01.1941)
• генерал-майор Єгоров Д. Г. (червень-серпень 1941)

• генерал-майор Шевердін Ф. Ю. (14 листопада — 20 грудня 1942)
• генерал-майор Грязнов А. С. (21 грудня 1942 — 24 січня 1943)

• генерал-майор Артюшенко П. О. (серпень 1943 — серпень 1944)
• генерал-майор Арушанян Б. І. (10–22 серпня 1944)
• генерал-майор Рождественський С. Є. (23–27 серпня 1944)
• полковник Івановський О. О. (12–22 вересня 1944)
• генерал-майор Городинський Ю. Л. (серпень 1944 — червень 1945)

• Південна армійська група
• 14-й армійський корпус (РФ)
• 14-й моторизований корпус (Третій Рейх)
• 11-й армійський корпус (Румунія)
• Невська оперативна група
• 14-й піхотний полк (Австро-Угорщина)

Виноски

Джерела

• 14 стрелковый корпус(рос.)
• 14 стрелковый корпус(рос.)
• 14 стрелковый корпус I формирование
• 14 стрелковый корпус II формирование
• 14 стрелковый корпус III формирование

• Dutu A., Dobre F., Loghin L. Armata Romana in al doilea razboi mondial (1941—1945) — Dictionar Enciclopedic, Editura Enciclopedica, 1999