|
Nakajima A2N
Nakajima A2N (яп. 九〇式艦上戦闘機) — серійний палубний винищувач Імперського флоту Японії 30-х років 20 століття. Історія створенняУ 1928 році Імператорський флот Японії купив у США взірець Boeing 69B (експортний варіант літака Boeing F2B) для порівняльних випробувань з тільки-що прийнятим на озброєння літаком Nakajima A1N. Випробування показали повну перевагу американського літака. Наступного року в США був куплений взірець літака Boeing P-12, який ще більше переважав японський літак. Флот поставив задачу фірмі Накадзіма покращити конструкцію літака Nakajima A1N, щоб подолати відставання від американської техніки. Роботу виконував колектив конструкторів під керівництвом Такао Йошида. В грудні 1929 року був збудований перший прототип, а незабаром і другий. Конструктивно прототип не дуже відрізнявся від попередника: фюзеляж залишився практично без змін, була перероблена біпланна коробка, конструкція якої нагадувала Boeing 69B. Колеса шасі для зменшення аеродинамічного опору були закриті обтічниками. Силова установка - ліцензійний двигун Bristol Jupiter VI потужністю 450к.с. Озброєння - один 7,7-мм кулемет. Випробування показали, що новий літак практично нічим не перевершив свого попередника, тому прототип був відхилений. У травні 1931 року під керівництвом Дзінго Курізара був збудований ще один прототип практично нового літака, який фактично був копією американського Boeing 69B. Цього разу літак повністю задовольняв вимогам замовника - він вийшов легким та маневреним. Після успішного завершення випробувань літак був прийнятий на озброєння під назвою «Палубний винищувач флоту Тип 90 Модель 1» (A2N1 Модель 1). Опис конструкціїЛітак Nakajima A2N - класичний біплан змішаної конструкції. Силовий набір літака був металевий з полотняною обшивкою; Набір крил змішаний: лонжерони металічні, нервюри дерев'яні, обшивка полотняна. На літаку стояв двигун Nakajima Kotobuki-2 потужністю 550 к.с. Озброєння складалось з двох 7,7-мм кулеметів, розташованих на верхньому крилі, поза зоною руху гвинта. Паливний бак був окремим обтічним елементом, який розміщувався під фюзеляжем. Така конструкція, запозичена в Boeing F4B, була невдалою, тому в наступній версії A2N2 Модель 2, яка стала основною у виробництві, бензобаки розмістили традиційно у фюзеляжі. Кулемети, розміщені на крилах, виявились нестійкими, і у версії A2N2 їх розмістили на фюзеляжі, використавши синхронізатор. У 1933 році з'явилась версія A2N3 Модель 3, наяку ставився потужніший двигун Nakajima Ha-1 Kotobuki-2 KAI-1 потужністю 585 к.с. Крім того, змінилась конструкція верхнього крила, яке мало V-подібний профіль з кутом 5 градусів. На базі цієї машини був розроблений двомісний навчальний літак A3N1. Всього з 1931 по 1935 рік було збудовано більше 100 літаків A2N та 66 літаків A3N. Тактико-технічні характеристики (A2N1)Технічні характеристики
Льотні характеристики
Озброєння
Модифікації
Історія використанняЛітаки Nakajima A2N швидко завоювали міжнародне визнання завдяки створеній пілотажній групі «Цирк Генди», в яку входили офіцери флоту, майстри пілотажу Генда, Номура та Окамура. Група гастролювала по світу, показуючи свою майстерність . Літаки Nakajima A2N базувались на японських авіаносцях «Хошо», «Каґа» та «Рюдзьо». З початком японсько-китайської війні вони взяли активну участь у бойових діях. На початковому етапі вони переважали китайські ВПС, озброєні застарілими літаками. Але з вересня 1937 року в Китай почала надходити нова авіаційна техніка, в тому числі з СРСР, з якого прибули не тільки нові літаки, але й досвідчені льотчики-добровольці. Боротись на рівних з І-15 та І-16 не могли не тільки Nakajima A2N, але й новіші Nakajima A4N. Тому, щоб уникнути неминучих втрат, вони поступово замінювались новими монопланами Mitsubishi A5M. До листопада 1937 році всі Nakajima A2N були переведені з авіаносців у тилові частини. Частина з них була перероблена у навчальні літаки A3N. Джерела
Посилання
Information related to Nakajima A2N |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
