Антоніо Берні

Антоніо Берні
ісп. Delesio Antonio Berni
Народження	14 травня 1905(1905-05-14)[1][2]  Росаріо, Санта-Фе, Аргентина[1][2]
Смерть	13 жовтня 1981(1981-10-13)[2][3][…] (76 років)
	Буенос-Айрес, Аргентина[1][2]
Поховання	цвинтар Ла-Чакарітаd
Країна	Аргентина[5]
Жанр	портретний живописd[1] і фігуративізм[6]
Діяльність	художник, художник-гравер, скульптор, художник-монументаліст
Напрямок	Соціальний реалізм[1]
Член	Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd і Академія витончених мистецтвd
Роботи в колекції	Художній інститут Чикаго, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея мистецтв, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв і Mu.ZEE - Kunstmuseum aan Zeed[7]
Антоніо Берні у Вікісховищі

Антоніо Бе́рні (ісп. Delesio Antonio Berni; 14 травня 1905, Росаріо — 13 жовтня 1981, Буенос-Айрес) — аргентинський живописець, професор Національної академії мистецтв Аргентини; президент Товариства аргентинських художників.

Народився 14 травня 1905 року в місті Росаріо (провінція Санта-Фе, Аргентина). У дев'ятирічному віці став учнем однієї аргентинської вітражної майстерні. Пізніше навчався живопису в спеціалізованому центрі, де був відзначений вчителями як «вундеркінд». У п'ятнадцятирічному віці його 17 робіт були виставлені в Салоні «Марі». До 1923 року його імпресіоністичні пейзажі високо оцінили критики з газет «La Nación» і «La Prensa». Жокейський клуб «The Jockey Club of Rosario» нагородив митця стипендією на навчання в Європі і у 1926—1931 роках він навчався в Іспанії, Французькій республіці та Королівстві Італія.

Після повернення до Аргентини працював фотокореспондентом у міських нетрях Росаріо. Був настільки вражений побаченим, що докорінно змінив як свої життєві погляди, так і художній стиль — став членом комуністичної партії Апгентини і почав творити в манері соцреалізму.

Помер в Буенос-Айресі 13 жовтня 1981 року. Похований на цвинтарі Ла-Чакаріта.

Один з основоположників «нового реалізму» (соціальний реалізм, 1930-ті роки) в Аргентині. Виконав ряд розписів в Буенос-Айресі і Нью-Йорку (спільно з Д. Сікейросом, X. Кастаньїно та іншими) на теми життя і історії аргентинського народу, зокрема в Галеріас Пасіфікос «Боротьба людини з силами зла» (1946) та в Народному театрі в Буенос-Айресі. 1939 року оформив павільйон Аргентини на всесвітній виставці в Нью-Йорку.

В середині ХХ століття зазнав впливу модернізму. Твори:

• «Північ над світом» (1930-ті; художник створив образ народної мужності і скорботи, навіяний громадянською війною в Іспанії 1936—1939 років);
• «Новий чиказький спортивний клуб» (1937);
• «Лісоруби»;
• «Переїзд косарів»;
• «Різанина», «Мертві працівник», «Демонстрація», «Христос в гаражі» (1981) та інші.

Виконував дитячі портрети, графічні роботи.

• 1-ша Міжнародна премія гравюри і рисунка на бієнале у Венеції (1962);
• премії на міжнародних виставках в Любляні (1965), Кракові (1966), Берліні (1967).

• Берни (Berni), Антонио // Исскуство стран и народов мира. Краткая художественная энциклопедия. / Советская энциклопедия. Москва. 1962. Том 1. С. 97.(рос.);
• Берни (Berni) Антонио // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Берни (Berni) Антонио // Латинская Америка: Энциклопедический справочник (в 2-х томах). / Советская энциклопедия. Москва. 1980. Том 1. С. 320. (рос.);
• Берни (Berni) Антонио // Популярная художественная энциклопедия. Архитектура • Живопись • Скульптура • Графика • Декораивное искусство" (в 2-х томах). / Советская энциклопедия. Москва. 1986. Том 1. С. 81. (рос.)