Борисикевич Іван Іванович

Іван Борисикевич
Іван Борисикевич
Народився	1815; Увисла, Тернопільщина
Помер	30 січня 1892; Відень
Громадянство	Австрійська імперія, Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	адвокат, дідич
Alma mater	Львівський університет
Посада	Заступник голови Головної Руської Ради, співорганізатор Собору руських учених, почесний член товариства «Просвіта»
	Роботи у Вікіджерелах; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борисикевич.

Іван Іванович Борисикевич^[1], або Борискевич^[3] (1815, Увисла, Гусятинський район, Тернопільська область — 30 січня 1892, Відень) — український громадський та політичний діяч Галичини. Доктор права.^[4]. Заступник голови Головної Руської Ради, співорганізатор Собору руських учених, почесний член товариства «Просвіта». Посол на Галицький сейм (1861—1869), депутат австрійського парламенту (1848—1849, 1861—1867). Однофамілець або родич^[5] професора медицини в університеті Інсбрука, його ректора у 1890 році Борисикевича Михайла^[2].

Життєпис

Народився в сім'ї сільського священика (пароха села Увисла^[2]). Успадкував від батька маєток в родинному селі.

Навчався в Тернопільській гімназії єзуїтів (1824—1832^[1]). Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1839).

Під час революції 1848—1849 у Австрійській імперії — один з діячів українського визвольного руху, співзасновник і заступник голови Головної руської ради, автор її статуту та програмних документів. Делегат Слов'янського з'їзду в Празі 1848 року, на якому домагався визнання національної окремішності українців та їх права на національно-територіальну автономію в межах Австрійської імперії. Як голова української делегації Іван Борисикевич підкреслював, що для заспокоєння культурних потреб поляків у Галичині існує Краківський університет, а Львівський мусить стати українським. Визнаючи справедливість цієї вимоги, австрійський імператор Франц Йозеф I своїм розпорядженням від 13 вересня 1848 заснував у Львівському університеті кафедру руської словесності^[6].

Організатор з'їзду діячів культури «Собор руських учених» (1848), культурно-освітнього товариства «Галицько-Руська Матиця», «Народний дім». Почесний член українського товариства «Просвіта», член-засновник «Народної Ради», член Ставропігійського інституту^[2]. За критику австрійської конституції (1849) був усунутий з поста. Депутат австрійського парламенту (Райхстаґу у 1848—1849, Райхсрату у 1861—1867^[2]).

В складі делегації Головної руської ради вручив петиції з вимогами українців цісарям Фердинанду (6 листопада 1848) та Францу Йозефу І (28 січня 1849)^[7].

Залишив Львів. Депутат Гусятинської повітової ради (з 1868). В 1860-ті рр. — посол Галицького крайового сейму 1, 2-го скликань (1861—1869 роки, в окрузі Копичинці — Гусятин, IV курія; входив до складу «Руського клубу»^[8]).

Сприяв поширенню в Галичині творів української літератури. Разом з Рудольфом Мохом, Михайлом Куземським, Іваном Федоровичем, Григорієм Шашкевичем, підтриманий Павелом Йозефом Шафариком і Францом Міклошичем^[9] протестував проти рішення Аґенора Ґолуховського (старшого) в введення латинської азбуки в українське письмо (1859)^[10] (було скасоване 1861 р.).

На початку 1890-х продав маєток в Увислій (площею 100 га), переїхав проживати до Відня.

Помер за нез'ясованих обставин (імовірно, став жертвою розбійного нападу)^[2].

Примітки

↑ ^а ^б ^в Гуцал П. Борисикевич Іван Іванович… — С. 170.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… С. 121
↑ Андрухів І. «Адвокатська доба» національного відродження… — С. 4—5.
↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 103.
↑ Ониськів М. Борисикевич Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 1. — ISBN 966-528-197-6.
↑ Змагання українців за національні права у Львівському університеті // Каменяр, № 1, січень 2011^{[недоступне посилання з червня 2019]}
↑ Андрухів І. «Адвокатська доба» національного відродження… — С. 5.
↑ Ігор Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 103—105.
↑ В. Барна, Є. Паньків. Азбучна війна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 30. — ISBN 966-528-197-6.
↑ Дуда І. Ґолуховський Агенор // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 451. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела

Андрухів І. «Адвокатська доба» національного відродження // Андрухів І., Арсенич П. Українські правники в націфональному відродженні Галичини 1848—1939. — Івано-Франківськ, 1996. — 80 с.
Борисикевич Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 159.
Гуцал П. Борисикевич Іван Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 170. — ISBN 966-528-197-6.
Гуцал П. Іван Борисикевич: син «Весни народів» // Тернопілля'96: Регіональний Річник. — Т., 1996. — С. 90—94.
Левицький К. Іван Борисикевич, діяч нашого відродження (1815—1890) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Діло. — 1938. — 27 жовтня.
Стеблій Ф. І. Борисикевич Іван [Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 344. — ISBN 966-00-0734-5.
Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.