Корвети проєкту 1124 — у Військово-Морських Силах України багатоцільові кораблі прибережної дії — малі протичовнові і прикордонні сторожові кораблі різних модифікацій проєкту 1124 (шифр «Альбатрос», англ.Grisha class corvette за класифікацією НАТО).
Кораблі проєкту 1124 вважаються найвдалішими малими протичовновими кораблями другого покоління. Згідно з проєктом, вони призначалися для протидії підводним човнам противника в ближній зоні військово-морських баз, портів, рейдів і пунктів розосередженої стоянки кораблів, на шляхах розгортання сил військово-морського флоту для несення протичовнового дозору і охорони кораблів і суден на переході морем
[1].
Поява класу малих протичовнових кораблів у радянському Військово-Морському Флоті стала логічним розвитком проєкту катерів охорони водного району. Ці бойові кораблі, які мають достатню мореходність, дальність плавання, високу швидкість, сильне протиповітряне і протичовнове озброєння стали справжніми «робочими конячками» надводного флоту СРСР.
Малі протичовнові кораблі проєкту 1124 виявилися наймасовішими і дуже вдалими представниками свого класу. У проєкті «Альбатрос» втілилися всі найкращі досягнення радянського кораблебудування 1960-х років.
З кінця 1960-х до початку 1990-х років було побудовано 90 кораблів п'яти основних серій, у тому числі 76 МПК проєктів 1124, 1124М і 14 ПСКР проєкту 1124П
[2].
Історія проєктування
Тактико-технічне завдання
ТТЗ на проєктування МПК під шифром «Альбатрос» було видано Зеленодольському ЦКБ-340 в 1963 році. Головним конструктором проєкту був призначений керівник бюро Юрій Нікольський.
Особлива увага в ТТ3 приділялася обмеженню до 800 тонн тоннажності майбутнього корабля, забезпеченню можливості тривалої підтримки відносно невисокої швидкості ходу при пошуку підводного човна противника, а також здатності швидкого розвитку швидкості повного ходу до 35 вузлів при його атаці.
Згідно з ТТЗ проєкту, на кораблі повинна була бути встановлена гідроакустична станція кругового пошуку з антеною випромінювача в підкільному обтікачі, потужна буксируєма ГАС, комплект мінно-торпедного озброєння, зенітно-ракетний і артилерійський комплекси самооборони
[3].
Ескізний проєкт
При розробці ескізного проєкту корабля були використані прогресивні для свого часу технічні рішення в галузі корабельної енергетики, запропоновані групами конструкторів під керівництвом Олександра Кунаховича і Анатолія Мишакіна. Зокрема, як головний двигун була обрана комбінована дизель-газотурбінна установка, яка складалася з двох дизелів крейсерського ходу і форсажної газової турбіни
[4].
До складу протичовнового озброєння були включені дві реактивні бомбометні установки РБУ-6000, два двотрубних поворотних 533-мм торпедних апарати і глибинні бомби. На кораблі були розміщені підкільна ГАС «Аргунь» і буксируєма ГАС «Шелонь».
З засобів самооборони на «Альбатросах» пропонувалося встановити ЗРК «Оса-М» (4К33) з боєкомплектом у 20 зенітних керованих ракет 9М3З і артилерійську установку 3ІФ-72 (АК-725).
У червні 1964 року командуванням ВМФ СРСР і керівництвом міністерства суднобудівної промисловості було розглянуто і затверджено представлений конструкторами ескізний проєкт малого протичовнового корабля
[5].
Технічний проєкт
Технічний проєкт МПК проєкту 1124 був виконаний у 1965 році і затверджений літом 1966 року. Підсумком розробки технічного проєкту стала реалізація практично всіх вимог ТТЗ ВМФ. Конструктори створили «потужно озброєний швидкохідний протичовновий корабель» і вклалися в повну водотоннажність до 900 тонн.
Головним кораблем проєкту 1124 став МПК-147, який увійшов до складу ВМФ СРСР 25 вересня1967 року.
Всього Військово-морський флот СРСР замовив суднобудівній промисловості 38 кораблів проєкту 1124. 19 з них були побудовані на Зеленодольському суднобудівному заводі ім. О. М. Горького (СБЗ № 340), 5 — на Київському суднобудівному заводі «Ленінська кузня» і 14 — на Хабаровському суднобудівному заводі імені С. М. Кірова (СБЗ № 876).
Озброєння кораблів пр. 1124 першої і другої серій
Ракетне
1х2 ПУ ЗРК «Оса-М» (20 ракет 9М-33)
Артилерійське
1х2 57-мм АУ АК-725 (боєкомплект 500 снарядів), 1х6 30-мм АУ АК-630М (боєкомплект 2000 снарядів) — тільки на кораблях 2-ї серії
Мінно-торпедне
2х2 533-мм ТА ДТА-5Э-1124, 2х12 213-мм РБУ-6000, до 18 морських мін загородження або до 12 глибинних бомб типу ББ-1 чи БПС
Радіолокаційне
загального виявлення МР-302, навігаційна «Дон», стрільбова (АК) МР-103 або МР-123 — на кораблях 2-ї серії
Гідроакустичне
МГ-322 з підкільною антеною, МГ-339 з опускаємою антеною
МПК проєкту 1124 першої серії (англ.Grisha-І за класифікацією НАТО) мав на озброєнні ЗРК «Оса-М» в носовій частині корпусу. Одна двоствольна баштова артилерійська установка АК-725 розміщувалася в кормі. Управління стрільбою АК-725 здійснювалося РЛС МР-103 «Барс» з максимальною дальністю виявлення цілі 40 км, яка також розміщувалася на кормовій надбудові. Як РЛС виявлення повітряних і надводних цілей на фок-щоглі корабля була встановлена РЛС МР-302 «Рубка». Основу гідроакустичного озброєння становили підкільна ГАС МГ-322 «Аргунь» (працювала в режимі ехопеленгування) і опускаєма ГАС МГ-339 «Шелонь» в кормовій надбудові, яка працювала тільки в режимі «стоп». Основу протичовнового озброєння складали розташовані побортно двотрубні поворотні торпедні апарати ДТА-5Э-1124 і дві РБУ-6000 на носовій частині надбудови корабля[5].
МПК проєкту 1124 другої серії (англ.Grisha-ІІІ за класифікацією НАТО) будувалися починаючи з тринадцятого корпусу. Вони оснащувалися новим артилерійським комплексом АК-725-МР-123, який включав крім АК-725, 30-мм шестиствольну АУ ППО АК-630 з дальністю стрільби до 4 км. Управління обома артилерійськими установками здійснювалося РЛС МР-123 «Вимпел»[5].
загального виявлення МР-302, стрільбова (АК) МР-103, навігаційна «Дон»
Гідроакустичне
МГ-322Т з підкільною антеною, МГ-339Т з опускаємою антеною
РТР і РЕБ
станція РТР «Бізань-4Б»
Від базового проєкту кораблі відрізняла відсутність ЗРК самооборони (замість нього в носі розмістили другу АУ АК-725) і наявність ходового містка замість стрільбової РЛС. Для доставки оглядових груп в склад озброєння було включено два швидкохідних катери
[6].
Зеленодольським суднобудівним заводом було побудовано дванадцять ПСКР цього проєкту.
Проєкт 1124М
У 1976 році був розроблений проєкт 1124М (англ.Grisha-IV за класифікацією НАТО) — найрадикальніша модифікація проєкту 1124.
Кораблі цього проєкту оснащувалися сучаснішими зразками озброєння і радіоелектронними засобами. Модернізація проєкту призвела до значного перевантаження і збільшення тоннажу. Не зважаючи на усі зусилля конструкторів (довелося навіть зняти одну РБУ), стандартна тоннажність корабля зросла майже на 10%.
2х2 533-мм ТА ДТА-5Э-1124, 1х12 213-мм РБУ-6000, до 18 морських мін загородження або до 12 глибинних бомб типу ББ-1 чи БПС
Радіолокаційне
загального виявлення МР-320В, стрільбова (АК) МР-123, навігаційна «Дон»
Гідроакустичне
МГ-335С з підкільною антеною, МГ-339Т з опускаємою антеною
РТР і РЕБ
станція РТР «Бізань-4Б»
Кораблі проєкту мали на озброєнні нову 76-мм АУ АК-176, переносні зенітні ракетні комплекси «Стріла-3» і потужнішу РЛС загального виявлення МР-320 «Топаз-2В» з дальністю виявлення цілей 100 км по повітряним і 40 км по морським. Замість підкільної гідроакустичної станції «Аргунь» кораблі отримали нову ГАС «Платина» з дальністю виявлення підводних цілей до 15 км[7].
МПК 1124М будувалися в трьох модифікаціях 1124МЕ, 1124МУ і 1124.4.
До 1994 року було побудовано 38 кораблів проєктів 1124М, 1124МЕ і 1124МУ, з них 5 кораблів були отримані від Хабаровського суднобудівного заводу морськими частинами прикордонних військ КДБ СРСР. Від базового проєкту 1124М прикордонні кораблі відрізнялися відсутністю ЗРК самооборони і посиленим зенітним артилерійським озброєнням — на кораблях був додатково встановлено ще один 30-мм автомат АК-630[7].
Крім п'яти основних серій в складі ВМФ СРСР були ще два дослідних кораблі — МПК-104 (проєкт 1124К) побудований для випробування в Чорному морі ЗРК 3К95 «Кінжал» і МПК-5 для випробувань протичовнового ракетного комплексу РПК-5 «Ливень».
Проєкт 1124МУ
Останні два кораблі з серії проєктів 1124 «Луцьк» і «Тернопіль» були добудовані ВАТ «Ленінська кузня» (Київ) для ВМС України в 1990-х роках. Вони представляють проєкт 1124МУ (англ.Grisha-V за класифікацією НАТО). Будівництво кораблів цієї модифікації було розпочато в 1982 році.
2х2 533-мм ТА ДТА-5Э-1124, 1х12 213-мм РБУ-6000, до 18 морських мін загородження або до 12 глибинних бомб типу ББ-1 чи БПС
Радіолокаційне
загального виявлення МР-775, стрільбова (АК) МР-123-01, навігаційна «Дон», СУС ЗРК 4Р-33МА
Гідроакустичне
МГ-335С з підкільною антеною, МГ-339Т з опускаємою антеною
РТР і РЕБ
станція РТР «Бізань-4Б», комплекс РЕБ МП-405, 2х16 82-мм комплекс ПК-16
Оптоелектронне
система «Спектр-Ф»
МПК проєкту 1124МУ отримали РЛС МР-755 «Фрегат-МА-1» зі складною формою сигналу при пониженій його потужності, яку прийняли на озброєння в 1982 році. Крім того вони були оснащені системою попередження про лазерне опромінювання «Спектр-Ф». Для покращення керованості корабля при роботі ГАС «Шелонь-Т» кораблі обладнані підрулюючим пристроєм «Поворот-159»[7].
Був один із найбільш «ходових» кораблів флоту. Відразу після введення в склад ВМС корвет двічі побував у Середземному морі. Перший похід відбувся наприкінці 2006 року для тренінгу — «орієнтування у місії» (англ.Mission Oriented Training/MOT) — екіпаж українського корвета на практиці проводив відпрацювання тактичних епізодів, подібних тим, що здійснюються кораблями ВМС країн НАТО у рамках антитерористичної операції НАТО в Середземному морі «Активні зусилля» (англ.Active Endevour). З травня по липень 2007 року корвет «Тернопіль» вперше взяв у ній участь вже як повноправний член операції. В подальшому «Тернопіль» брав участь в операції «Активні зусилля» регулярно в 2008, 2009 і 2010 роках
[8][9][10].
Військово-морський прапор України на кораблі було піднято 19 січня1996 року. Корабель перекласифікований в корвет і перейменований на «Вінницю». Після передачі корабля ВМСУ корвет «Вінниця» брав участь у багатьох багатонаціональних навчаннях
[10][15]
липень 1996 р. — участь у міжнародних навчаннях «Кооператив партнер—1996».
червень 2000 р. — участь у міжнародних навчаннях «Кооператив партнер—2000».
2002 рік — міжнародні навчання «Сі Бриз—2002», «Фарватер-Форпост—2002», збір-похід.
2003 рік — навчання «Бриз—2003», «Фарватер миру—2003», «Кооператив партнер—2003» і «Чорноморське партнерство—2003». Взяв участь в активації чорноморської військово-морської групи за викликом (ЧВМГ) BLACKSEAFOR, в ході якої здійснив заходи до портів причорноморських держав.
2007 рік — участь у стратегічних навчаннях «Артерія—2007».
В квітні 1986 року в складі групи ПСКР («Ізмаїл», ПСКР-629, ПСКР-105) при пошуку іноземного передавача в районі мису Тарханкут встановив контакт з невстановленим підводним човном (як пізніше стало відомо — пч ВМС Туреччини «Йылдырай» (тур.TCG Yıldıray S-350) та протягом 22 годин супроводжував його. Наступного разу «Ізмаїл» виявив і супроводжував невстановлений підводний човен в 1989 році в районі мису Чауда[13][16]
Військово-морський прапор України на кораблі було піднято 19 січня1996 року. Корабель перекласифікований в корвет і перейменований на «Чернігів». Після передачі корабля ВМСУ корвет «Чернігів» брав участь у багатьох багатонаціональних навчаннях
[10][13]
липень 1996 р. — участь у міжнародних навчаннях «Кооператив партнер—1996».
Через відсутність фінансування і неможливість докового ремонту корвет «Чернігів» був виключений із складу флоту та списаний в 2005 році. Перед списанням кораблю було повернуте найменування «Ізмаїл», а ім'я «Чернігів» було передане морському тральщику проєкту 266М «Жовті Води».
Екс МПК-52 Чорноморського флоту СРСР. В складі ВМС України з 01.08.1997.
Виключений зі складу флоту в 1999 році.
Корвет «Херсон» увійшов в корабельний склад ЧФ СРСР як МПК-52 8 лютого1972 року і був включений до складу 400 дивізіону протичовнових кораблів 68 бригади кораблів охорони водного району Чорноморського флоту, в складі якого брав активну участь у навчально-бойовій діяльності флоту — МПК шість разів виходив на бойову службу в Середземне море, пройшов понад 80 000 миль і тричі завойовував приз ГК ВМФ СРСР за протичовнову підготовку. 13 березня1987 року в результаті триденного пошуку човна в складі КПУГ (МПК-52, МПК-127 і МПК-93) МПК-52 виявив на дистанції 13 км підводну ціль. В результаті майже доби переслідування турецький підводний човен був змушений зайти в територіальні водиТуреччини і спливти на поверхню
[17].
Під час розділу Чорноморського флоту СРСР корабель було призначено для передачі Військово-Морським Силам України і саме тому за короткий проміжок часу добряче розкрадено. Через відсутність коштів на ремонт привести корвет до ладу не вдалося. 8 вересня1999 року він був виключений зі складу Військово-Морських Сил України і утилізований[10].
Екс МПК-43 Чорноморського флоту СРСР. З 1983 по 1991 рік — «Одеський комсомолець». В складі ВМС України з 01.08.1997.
Виключений зі складу флоту в 1998 році.
Корвет «Суми» увійшов в корабельний склад ЧФ СРСР як МПК-43 23 січня1975 року і був включений до складу 400 дивізіону протичовнових кораблів 68 бригади кораблів охорони водного району Чорноморського флоту, в складі якого брав активну участь у навчально-бойовій діяльності флоту — МПК успішно ніс бойові служби в Середземному морі і на в ході в протоку Босфор, за період служби корабель пройшов понад 43 000 миль. В складі корабельних протичовнових ударних груп корабель чотири рази завойовував приз головкому ВМФ СРСР з протичовнової підготовки (останній — в 1989 році)
[18].
Під час отримання кораблів Чорноморського флоту СРСРВМС України дістався в небоєготовому стані. Як і корвет «Херсон», через відсутність коштів на ремонт привести корабель до ладу не вдалося і відразу після прийняття в склад ВМС корабель був списаний і утилізований[10].
«Альбатроси» в флотах інших держав
З 90-х років минулого сторіччя кораблі проєкту 1124 і його модифікацій не будуються. Однак декілька десятків кораблів 1124М проєкту продовжують служити в флотах пострадянських держав.
МПК проєкту 1124М в ВМФ Росії
Більшість кораблів проєкту 1124М збереглася в складі ВМФ РФ. Станом на 2005 рік в Військово-Морському Флоті Росії нараховувалося 20 МПК проєкту 1124М і 4 МПК проєкту 1124, у тому числі в складі Чорноморського флоту — 6 одиниць
[19].
МПК проєкту 1124 Чорноморського флоту Росії
Назва
Бортовий №
Проєкт
Спущений на воду
Назва
Бортовий №
Проєкт
Спущений на воду
400 днпчк 68 брковр(Севастополь)
181 днпчк 184 брковр(Новоросійськ)
Александровец (МПК-49)
059
1124
14.02.1982
Поворино (МПК-207)
053
1124М
06.05.1988
Муромец (МПК-134)
064
1124М
10.12.1982
Ейск (МПК-217)
054
1124М
12.04.1989
Суздалец (МПК-118)
071
1124М
27.03.1983
Касимов (МПК-199)
055
1124М
07.12.1985
Примітка: назви кораблів — російською мовою, в дужках — старі «радянські» назви. Джерело: Flot.sevastopol.info.
Легкі фрегати проєкту 1124 у ВМС Литви
При розділі Балтійського флоту СРСР в 1993 році Литва отримала два кораблі проєкту 1124 2-ї серії — МПК-44 («Комсомолець Латвії») і МПК-108.
В ВМС Литви кораблі були перекласифіковані в легкі фрегати (лит.šviesos fregatos) і отримали назви F-11 «Жемайтіс» (лит.Žemaitis) і F-12 «Аукштайтіс» (лит.Aukštaitis) відповідно. Фрегат «Жемайтіс» списаний 22 жовтня2008 року і утилізований. «Аукштайтіс» — списаний 18 листопада2009 року і також утилізований[20].
Апальков Ю. В. Корабли ВМФ СССР. Справочник в 4 томах. — Санкт-Петербург : Галея Принт, 2005. — Т. ІІІ. Противолодочные корабли. Часть 2. Малые противолодочные корабли. — 112 с. — ISBN 5-8172-0095-3.
Кузык Б. Н., Никольский В. И., Новичков Н. Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.