Леда Мілева

Леда Мілева
болг. Леда Гео Милева
Ім'я при народженні	Леда Гео Мілева
Народилася	5 лютого 1920(1920-02-05) Софія
Померла	5 лютого 2013(2013-02-05) (93 роки) Софія, Болгарія  ·рак підшлункової залози
Громадянство	Болгарія
Національність	болгарка
Діяльність	письменниця перекладачка громадська діячка дипломат
Alma mater	Софійський університет Святого Климента Охридського
Членство	Спілка перекладачів Болгаріїd
Батько	Ґео Мілев
Брати, сестри	Bistra Avramovad
У шлюбі з	Nikola Dimitrovd і Nikolay Popovd
Діти	Boân Nikolaevd
Автограф
Нагороди	Q12283566? (2008) Q37745044? (2001) Q12276218? (2013)
Леда Мілева у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Примітки=

Леда Мілева, повне ім'я Леда Гео Мілева (болг. Леда Гео Милева; 5 лютого 1920(19200205), Софія — 5 лютого 2013) — болгарська письменниця, перекладачка, вчителька, культурна та громадська діячка, дипломат. Її вірші та пісня для дітей перекладено на англійську, французьку та російську мови.

Леда Мілева народилася 5 лютого 1920 року в Софії, в сім'ї поета Гео Мілева.

Середню освіту Леда отримала в 1938 році в Американському коледжі в Софії.^[2] Закінчила Софійський університет «Климент Охридський».

Після Другої світової війни вона була керівником відділу дитячо-юнацьких програм на Радіо Софія (1944—1951), головним редактором журналів «Піонерська самодіяльність» та «Дружинка», редактором у видавництві «Народна молодь» та «Болгарський письменник». В 1966—1970 роках була генеральним директором Болгарського телебачення. З 1970 по 1972 роки була заступницею керівника відділу «Друковоної та культурної співпраці» при Міністерстві зовнішніх справ Болгарії. Після того до кінця 1978 року, була постійною представницею Болгарії в ЮНЕСКО в Парижі.

З 1979 по 1989 роки була головою Спілки перекладачів Болгарії, творець журналу іноземної літератури «Панорама», та його головний редактор з 1980 до 1991 року, багаторічний керівник болгарського центру Міжнародного ПЕН клубу. Депутат Восьмих, Дев'ятих Народних зборів та Восьмих Великих Народних зборів.^[3] Леда Мілева є авторкою більше 30 збірок віршів для дітей, театральних та радіоп'єс, що перекладені на англійську, французьку, німецьку, польську, російську та інші мови. Автор багатьох статей з проблем літератури, перекладу та міжнародної культурної співпраці. Леда перекладала сучасну американську, англійську та африканську поезію.

Леда Мілева померла 5 лютого від панкреатичного раку.^[4]

• 1959 рік — нагороджена орденом «Кирила і Мефодія» I ступеня.
• 1970 рік — нагороджена орденом «Народна републіка Болгарія» I ступеня.
• 1997 рік — присвоєно звання Почесної громадянки Старої Загори.^[5]

• 2006 рік — нагороджена орденом «Стара Планина» I ступеня.^[6]
• 2008 рік — удостоєна національної нагороди «Константин Константинов» за великий внесок у розвиток дитячого книговидавництва. Занесена в почесний список Ганса Християна Андерсона на Міжнародному з'їзді дитячих письменників.^[3]

Головними книгами для дітей Леди Мілевої є:

• «Зайо на разходка» (1946)
• «Няма време» (1949)
• «Мустакатият Иванчо» (1959)
• «Влакче през града» (1960)
• «Пътечките на дъгата» (1964)
• «Цветни приказки» (1969, IV перероблене видання 1999)
• «Когато куклите не спят» (1973, п'єси)
• «Черно фламинго» (1978)
• «Златоперко» (1980, п'єси)
• «Как идва денят» (1982)
• «Къде е хоботът на слона» (1989)
• «Приказка за трите лисички» (1998)
• «Карнавал в гората» (2003, вибрані вірші)

Більшість її перекладів включено в чотири антології, які вона упорядкувала разом зі своїм чоловіком Ніколаєм Г. Поповим (1918—1990):

• Американски поети (1970),
• Американски негърски поети (1975),
• Нощен дъжд. Съвременна английска поезия (1980),
• Африкански гласове (1987).

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Леда Мілева