Історично був важливим місцем перетину Дніпра торговим шляхом з Полтавщини на Січ перед Дніпровськими порогами.
Історія
Козацька доба
Уже наприкінці XVI — на початку XVII століття поблизу Нового Кодака концентруються запорізькі козаки з родинами, так звані «гниздюки», які займалися конярством, скотарством і хліборобством. Новий Кодак, можливо був заснований переселенцями з Кодака. Та скоріш за все село вже існувало і згодом на родючих землях Нового Кодаку мешкали будівничі польської фортеці Кодак, а згодом тут були сховища, резерви і городи міста Кодак. Рік заснування містечка можна назвати приблизно 1600–1635 роки. Історик Катеринославської єпархії єпископ Феодосій (Макаревський) уважав, що Новий Кодак з парафіяльною церквою існував уже в 1650 р.
1656 року у листі Богдана Хмельницького Новий Кодак згадується як центр, звідки посилали універсали. Відомий історик Аполлон Скальковський стверджував у середині XIX сторіччя, що до 1656 року Запорожжя вже ділилося на 5 паланок, серед яких була й Кодацька, але точної дати появи укріпленого міста Нового Кодака він не називає.
Значення Нового Кодака, як міста перевозу через Дніпро — останнього перед Дніпровими порогами було надзвичайне велике. Майже всі торговці солі, що йшли з Січі, Прогной і Криму до Руського князівства (Гетьманщина) і Московщину. а також подорожні до Дону йшли через Кам'янський перевіз. З іншого берегу містечка було козацьке селище Кам'янка.
З 1734 року, після остаточного переходу запорожців під російський протекторат, значення Нового Кодака в кордонах Запорізьких вільностей поступово збільшується. По відомостях, знов-таки Феодосія (Макаревського), близько 1750 року Новий Кодак іменувався «містом паланочним», тут перебували паланочний полковник, осавул і військова канцелярія Кодацької паланки, соборна церква святителя Миколи із двома священиками. Значення Нового Кодака як центра паланки визначалося його зручним місцем розташування на «битому козацькому шляху», що, природно, залучало промисловців і торговців. Після зруйнування Кодацької фортеці значення Старого Кодаку занепало. Містом Кодак називалися Нові Кодаки, який був центром Кодацької паланки.
Російська доба (1775-1917 роки)
З початком будівництва Першого Катеринослава на річці Кільчень 1777 року у Новий Кодак переводиться Слов'янське духовне правління (Слов'янськом називали місто Нікополь у яке було перенесено центр зі зруйнованої столиці — Нової Січі).
У 1776–1783 роках у місті Кодак були повітові установи Саксаганського повіту, що обіймай північну частину Кодацької паланки. У 1783 році Новий Кодак став центром Новокодацького повіту.
На 1779 рік Новий Кайдак мав велику фортецю з трьома дерев'яними вежами, валами, обгородженими плетеними турами, касарні, пороховий льох та інші військові споруди, дві церкви, православне та єврейське кладовища (отже й синагогу), військову канцелярію, церковне правління, школу, шпиталь. У ньому проводилися три ярмарки на рік, тобто були: ярмарковий майдан, крамниці, шинки, заїжджі двори, різні майстерні, потрібні для обслуговування ярмарку. Звичайно, були майстерні, які працювали і на ринок. Так, за спогадами Микити Коржа, Лазар Глоба мав у Кодаці майстерню, у якій працювало п'ятнадцять кравців. Були млини, винокурні й інші виробництва із переробки сільськогосподарської продукції. Була значна переправа через Дніпро, себто існували пристані, місця для зберігання суден взимку та інше.
Населення на 1779 рік становило десь до 4 тисяч осіб. У то же час у Половиці мешкало десь понад 1,5 тис. осіб. У Лоцкам'янці — близько 500 осіб; а в Старих Кайдаках — десь 1200 осіб.
7 і 8 травня 1787 року в місті ще знайшли де розмістити великий почет Катерини II, а будинок священика Кіндрата виявився придатним, навіть, для розташування австрійського імператора Йосипа II. Щодо церковного будівництва, то згідно з наявними свідченнями, усі церкви були дерев'яні. Переважно вони були трикамерні, одно- або триверхі. Є свідчення про добудову церкви Святого Миколая у Новому Кодаці з новим боковим вівтарем.
На 1859 рік Нові Кодаки були державним селом. Тут було 226 подвір'їв, 1 православна церква й мешкало 1724 особи.[1]
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2140 осіб (1061 чоловічої статі та 1079 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
Радянська доба
До німецько-радянської війни на заході Кодак було зведено ДЕВЗ (засновано 1934 року), продовжилася забудова приватними хатами; на підприємствах на сході й півдні Кодак (металургійний завод Петровського трубопрокатний завод Леніна, коксохімічний завод Калініна та інших) тривала індустралізація з розширенням виробництвах на найпотужньому обладнанню.
У роки німецько-радянської війни у Нових Кодаках діяло радянське комуністичне підпілля. Так у західній частині Нових Кодак на вулиці Успенських Братів, 8 мешкали підпільники Йосип Христофорович та Анна Терентіївна Успенські (розстріляні у 1943 році), діяла явочна квартира підпільного Дніпропетровського обкому КП(б)У й мешкав командир партизанського загону Новомосковського району С.Д. Масалигін (1909-1963) (1940-1942 роки, 1940-1963 роки). На будинку присутня меморіальна дошка.
Українська незалежна доба (з 1991 року)
У 1995 введена у дію станція метро "Проспект Свободи" у західній частині Нових Кодак.
У 1996 році знесено понад 100 хат для будівництва Кодацького шляху — частини міського обвідного кільця. Того ж року сюди Кодацьким шляхом проведено трамвайну колії з лівої сторони міста на проспект Свободи.
У 1999 році в будівлю середньої школи на Курінній вулиці, 57 було переведено Новокодацький (тоді Ленінський) Районний Відділ Дніпропетровського обласного Управління Внутрішніх Справ.
В житловому масиві дві станції метро: Проспект Свободи і Заводська. Чотири маршрути трамвая — 5, 14, 18, 19 єднають Нові Кодаки зі Старомостовою площею (до введення в експлуатацію метрополітену існував трамвай третього маршруту, який колись ходив до Дитячого Світу), районом заводів, залізничним вокзалом, автовокзалом, лівим берегом та Нагірним районом міста. Поблизу Нових Кодаків розташовані вантажна залізнична станція Кайдацька та платформа 184 кілометр, де зупиняються приміські поїзди.
Освітні заклади
шкільні заклади:
Вечірня (змінна) середня загальноосвітня школа № 11 — проспект Свободи, 147
Навчально-виховний комплекс № 72 «школа І-ІІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» — Фортечна вулиця, 42-а
Середня загальноосвітня школа № 88 — проспект Свободи, 218
дошкільні заклади:
Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 6 «Славний» — вулиця проспект Свободи 82-а
Дошкільний навчальний заклад (ясла — садок) № 240 комбінованого типу — проспект Свободи 218
дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) НВК № 72 — Фортечна вулиця, 42-а
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 20 (рос. дореф.)
.jpg)
