Префектура Ґіфу розташована в центрі острова Хонсю, на заході регіону Тюбу. Вона належить до небагатьох префектур, що не мають виходу до моря. На півночі Ґіфу межує з префектурою Тояма, на заході — з префектурами Ісікава, Фукуй і Сіґа, на південному заході — з префектурою Міє, на півдні — з префектурою Айті, на сході — з префектурою Наґано. Найтісніші соціально-економічні зв'язки префектура Ґіфу має з південним сусідом — Айті[3].
Більшу частину префектури Ґіфу займають гори, висоти та пагорби. На півночі й сході пролягає гірський хребет Хіда, висота вершин якого коливається між 2500 — 3000 м. Тут знаходиться об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКОісторичні поселення волості Сіракава і Ґокаями. Найбільша рівнина Міно, складова великої Міно-Оварійської рівнини, розташована на південному заході. Вона є політичним, економічним та суспільним центром префектури. Тут розташовані адміністративний центр — Ґіфу, а також найбільші міста — Оґакі, Кані й Какаміґахара. Рівниною протікають великі річки — Наґара, Кісо, Ібі та Хіда. На річкових островах існують численні, оточені земляними валами поселення, висота яких нижче рівня моря[3].
Площа Ґіфу становить 10621.17 км². Її сусідами на півночі є префектури Фукуй, Ісікава та Тояма, на сході — Наґано, на півдні — Айті та Міє, а на заході — Сіґа.
Ґіфу поділяється на два субрегіони, названі за іменем історичних провінцій, які входять до складу сучасної префектури. Перший — це південний субрегіон Міно, важливий адміністративно-економічний центр, що пов'язаний з південною префектурою Айті й околицями морською затокою Ісе. Він складається з районів міста Ґіфу, Західного Міно, Східного Міно і Центрального Міно. Другий субрегіон — північна Хіда, яка має господарські та культурні зв'язки із префектурами Ісікава і Тояма, і регіоном Хокуріку загалом.
Рельєф Ґіфу різниться за субрегіонами. На півночі переважають високі гори, які досягають до 3000 м. Найвищою з них є гора Хотака, заввишки 3190 м. На півдні знаходиться велика рівнина Міно-Оварі, що простягається на територію сусідньої префектури Айті, а також великі річки Наґара, Кісо та Ібі, які зливаюся у великий і потужний на південному заході Ґіфу. Ці особливості рельєфу префектури відбиті у стародавньому японському виразі «гори Хіди, води Міно»(яп.飛山濃水).[4]
Кордони префектури, за виключенням південних, пролягають горами. В північно-східній частині — це хребет Хіда, прозваний «Північними Альпами», на сході — хребет Кісо, гори Адера і Йоро, а на заході гори Рьохаку та Ібукі. Південною межею служать великі річки Кісо, Наґара, Ібі, Яхаґі та багато інших.
Через перепади рельєфу — 3000 м височини на півночі й низини на півдні — клімат і середня температура повітря на території префектури Ґіфу нерівномірні. В гірському субрегіоні Хіда клімат помірний, а річна температура становить 10,6 °C; в рівнинному Міно клімат субтропічний вологий, а температура становить — 15,5 °C. Завдяки складності рельєфу і різному клімату, Ґіфу має багату фауну і флору.[4]
Історія
Територія сучасної префектури Ґіфу була заселена у пізньому палеоліті. На початку 1 тисячоліття у її рівнинних районах поширилося рисівництво.
У 4 — 5 столітті землі Ґіфу увійшли до складу молодої японської держави Ямато. Впродовж 6 — 7 століть вони неодноразова ставали місцем запеклих битв за Імператорський престол між японськими аристократами. Зокрема під час великої війни672 року в околицях річки Токо, в районі сучасного містечка Секіґахара, відбулась вирішальна битва, яка привела на трон Імператора Темму.
У 8 столітті, у результаті адміністративної реформи, територія сучасної префектури Ґіфу була поділена на провінції Міно і Хіда. Перша була заможним краєм, тому впродовж середньовіччя за володіння ним велися постійні бої. На противагу цьому друга була малоприбутковою і «яблуком розбрату» не ставала. Наприклад, у 16 столітті Міно вододіли почергово 3 різні самурайські роди — Токі, Сайто й Ода, а Хідою незмінно керували представники аристократичного роду Анеґакодзі.
У 1567 році голова роду Ода, Ода Нобунаґа, захопив головну цитадель провінції Міно, замок Інабаяма, і перейменував його на Ґіфу. 1569 року він поставив у залежність від себе північних Анеґакодзі, і таким чином підкорив собі всі землі сучасної префектури. Проте після його смерті й кончини його наступника, у 1600 році відбувся конфлікт між володарями Західної і Східної Японії, розв'язка якого на користь останніх поклала початок існування нового всеяпонського уряду — сьоґунату в Едо, що закріпив роздрібненість Міно та Хіди.
Протягом періоду Едо (1603 — 1867) терени сучасної префектури були розділені на автономні адміністративні одиниці — хани, якими керували різні роди. Найбільшим з них був Оґакі-хан, доходом у 100 тисяч коку. Небагатою провінцією Хіда керував рід Канаморі, а з 1693 року — безпосередньо сьоґунат.