Глорія Стюарт народилася 4 липня 1910 року в Санта-Моніці, штат Каліфорнія, в родині Еліс Воган Дейдрік Стюарт, і адвоката Френка Стюарта, який загинув через 9 років після її народження. Виховання Глорії та її молодшого брата Френка виявилася для матері важкою ношею, і незабаром вона одружилася з Фредом Фінчем, власником місцевого похоронного бюро. Вітчим Глорії мав британське коріння і носив шотландське королівське прізвище, однак Глорія, почавши акторську кар'єру змінила прізвище на попереднє, Стюарт, вважаючи, що воно краще виглядатиме на афішах.
Після коледжу Стюарт працювала в театрі «Пасадена», а в 1932 підписала контракт з Universal Studios. Її помітив режисер Джеймс Вейл і вона знялася в його фільмах Старий темний дім (1932), Чоловік-невидимка (1933) і Поцілунок перед дзеркалом (1933).
Але її кар'єра в Universal Studios розвивалася повільними темпами, і Стюарт перейшла на студію 20th Century Fox. До кінця 1930-х вона знялася вже в понад 40 фільмах, серед найвідоміших Римські скандали (1933) і Ребекка з ферми Саннібрук (1938).
В 1934 акторка одружилася зі сценаристом Артуром Шікманом. В 1935 народила дочку Сільвію. У роки Другої світової війни Стюарт майже не знімалася. Вона влаштувалася на роботу в магазині Dcor Ltd., де продавала меблі. Після війни вона давала різкі відмови на всі пропозиції про зйомки, заявляючи, що втомилася від кіно. В 1954, живучи в Рапалло на італійській Рив'єрі, вона захопилася живописом. Перший показ її робіт відбувся в престижній галереї Hammer в Нью-Йорку, і незабаром її твори виставлялися вже всюди в Європі і США.
В 1975, після 30-річної перерви, вона повернулася до акторської кар'єри, з'явившись в телевізійному фільмі Легенда про Ліззі Борден, і протягом наступних кількох років регулярно знімалася в різних телевізійних проєктах. Її повернення на великий екран відбулося в 1982 у фільмі Мій найкращий рік з Пітер О'Тул у головній ролі.
В 1999 була опублікована автобіографія акторки Я тільки продовжую сподіватися (I Just Kept Hoping), а в 2000 році вона була удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави. В 2001 Стюарт з'явилася в епізодичній ролі в телефільмі за мотивами серіалу Вона написала вбивство, а також зіграла невелику роль у драмі Готель «Мільйон доларів» (2000). В останній раз на великому екрані вона з'явилася в 2004 у фільмі Віма ВендерсаЗемля достатку (2004). В останні роки акторка вже не знімалася а тільки давала рідкісні інтерв'ю для документальних фільмів.
В 2005 в акторки виявили рак легенів, але попри це вона намагалася не звертати великої уваги на важку недугу. 21 червня 2010 напередодні столітнього ювілею Глорія Стюарт отримала спеціальний приз-нагороду Американської гільдії кіноакторів за «безмежну відданість кінематографу». 4 липня того ж року акторка відзначила столітній ювілей у художній галереї ACE в Беверлі-Хіллз. Серед гостей були присутні Джеймс Камерон з дружиною Сьюзі Еміс, Френсіс Фішер, Ширлі Маклейн і Том Арнольд.[3]