Жуль Огюст Арман Марі де Поліньяк народився 14 травня1780 року у Версалі, був другим сином найближчої подруги королеви Марії Антуанеттигерцогині де Поліньяк. Після початку Французької революції жив у вигнанні. У 1804 році повернувся до Франції, взяв участь у невдалій змові Кадудаля проти Наполеона, був арештований, опинився у в'язниці, втік у 1813 році. У 1814 році, після Реставрації Бурбонів повернувся до Франції разом з іншими аристократами-імгрантами, був призначений королем Людовиком XVIIIпером Франції. Пізніше поступив на дипломатичну роботу, був послом при Святому Престолі у Римі, послом у Відні і Лондоні. Ще з часів еміграції мав близькі стосунки і майбутнім королем Карлом Х, був його довіреною особою. Був призначений Карлом Х міністром іноземних справ Франції, пізніше також головою ради міністрів після відставки уряду Мартиньяка. Разом із королем Карлом Х був ініціатором вторгнення Франції в Алжир у 1829 році. 29 липня1830 року підписав одобрені королем ордонанси, які обмежували свободу преси, вводили цензуру, розпускали парламент і вносили зміни до електоральних законів. Підписання ордонансів, особливо стосовно обмеження свободи слова призвели до повстання та Липневої революції. Після перемоги революції, Поліньяк представ перед судом за звинуваченнями у порушенні конституції, був засуджений до довічного ув'язнення. У 1836 році був помилуваний, емігрував до Англії. У 1845 році повернувся до Франції, помер у Парижі2 березня1847 року. Був автором трьох праць: Політичні роздуми (1832), Історичні, політичні і моральні студії (1845) і Відповідь моїм опонентам (1845).
