Борщ зеле́ний, щавле́вий або весня́ний — традиційна українська страва; різновид борщу[1][2] до складу якого найчастіше входять щавель і яйця.[3][4][5] Відомі також різновиди зеленого борщу зі шпинатом замість щавлю[6] та зелений борщ із буряком[7][8][9][10][11]. У радянські часи, як інші борщі, так і зелений український борщ, були широко відомими, дуже популярними стравами і за межами України[12].
Інгредієнти зеленого борщу (крім сметани)
На Галичині щавлевий борщ також відомий як квасковий борщ[13] або кваскова зу́па.[14] На півночі Росії його «скопійоване похідне» називають зеленими щами.[15]
Зелений борщ вважається одним із трьох традиційних різновидів українського борщу, на рівні з червоним та холодним[1][17][2]. За популярністю він є другим після червоного[19]. Традиційно його готують навесні, проте є і зимова версія цієї страви[19][20].
Зелений борщ є традиційною весняною стравою, особливо, під час Великого посту, де основними складовими є молода зелена кропива та інша рання зелень (черемша, зелена цибуля, петрушка, кріп, пшінка, іноді салат), а яйце додають після свята Великодня.[джерело?]
За книгою Василя Льовшина «Руська куховарня» (рос.«Русская поварня», 1816), зелені щі готували із кропиви, яглиці або борщівника на м'ясному бульйоні із додаванням круто зварених яєць та сметани.[21]
За даними експедиції «Борщ у дії» 2020 року, згадки про зелений борщ зустрічаються в різних регіонах України, проте найбільш популярним він виявився на Тернопільщині, зокрема в Підволочиську. Головним інгредієнтом зеленого борщу українці називали щавель, до якого додають яйця та сметану. В деяких рецептах присутні буряк і квасоля. Зокрема, на Кіровоградщині у смт Нова Прага був зафіксований щавлевий борщ із квашеним буряком.[22]
Пісний зелений борщ
Також готують пісний без м'яса (іноді вегетаріанський) зелений борщ під час посту, особливо навесні — частіше з яйцями. На Київщині (село Крушинка та інші) до такого борщу не додається буряк, тому колір борщу саме зелений без червоного відтінку. Іноді щавель заміняють салатом або кропивою.[джерело?]
Гастрономічний туризм
Місто Борщів, що на Тернопільщині, у вересні проводить щорічний фестиваль борщів[23]. Однак борщ готують в сільських садибах Зеленого туризму на всій території в Україні з врахуванням традицій місцевої кухні та вподобань кухаря. Під Києвом у селі Дерев'яна пролягає велосипедний маршрут «На Зелений Борщ», що підкреслює традиції приготування весняного борщу за рецептами київських монастирів та Лаври.[джерело?]
↑ абБорщ // Українська кухня / Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін.; гол. ред. С. Головко. — 2-ге вид. — Київ: Либідь, 1994. — С. 82. — ISBN 5-325-00592-8.
↑Борщ зелений // Клиновецька З. Страви й напитки на Україні — Київ — Львів, 1913 р.— С. 3.
↑Борщ весняний // Як добре й здорово варити (куховарські поради міським і сільським господиням та курсисткам куховарських курсів) / Франко О. Ф. — Коломия. «Жіноча доля», 1938. — C. 23—24.
↑Малороссійскій зеленый борщъ // Поваренная книга / Сост. Ю. А. Іогансонъ. — СПб.: изд. А. Ф. Маркса, 1902. — С. 46—47.(рос. дореф.)
↑Борщ зелений український // Страви української кухні / За ред. В. П. Запорожця. Уклад.: Шалімов С. А., Юдаєва В. К., Баранов М. І.; Міністерство торгівлі Української РСР. — Київ: Державне видавництво технічної літератури, 1951. — С. 26—27. — 207 с.
↑Борщ зелений український // Українські страви / Ред. Л. П. Денисенко; кол. авт.: І. С. Хименко, М. І. Георгієвський, М. Є. Мельман та ін.; Український науково-дослідний інститут торгівлі та громадського харчування Міністерства торгівлі УРСР. — Третє видання. — Київ: Державне видавництво технічної літератури УРСР, 1960. — С. 95—96.
↑Борщ зелений // Технологія приготування їжі з основами товарознавства продовольчих товарів: підручник для проф.-техн. навч. закл / Доцяк В. С. — Київ: Наш час, 2014. — С. 162—163. — 400 с. — ISBN 978-617-713-09-5.
↑Їжа і здоров'я // Українські страви / Ред. Л. П. Денисенко; кол. авт.: І. С. Хименко, М. І. Георгієвський, М. Є. Мельман та ін.; Український науково-дослідний інститут торгівлі та громадського харчування Міністерства торгівлі УРСР. — Третє видання. — Київ: Державне видавництво технічної літератури УРСР, 1960. — С. 20.
↑ абАртюх, Лідія (1977). Українська народна кулінарія. Київ: Наукова думка. с. 55. Другий різновид борщу — так званий зелений, або щавлевий. Коли в господарстві кінчалися запаси капусти, буряка, а на лузі й городах з'являлася перша зелень, селяни переходили на зелений борщ. Готувався він на сирівцеві з картоплею і молодою зеленню щавлю, лободи, часом кропиви, петрушки, кропу, рідше бурякової гички. Засмажували або затовкували такий борщ звичайним способом. Зелений борщ по можливості заправляли круто звареним посіченим яйцем і сметаною.{{cite book}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)
↑Гродзінський, А. М. (літ. ред.) (1992). Борщівник сибірський // Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник. —. К.: Вид-во «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана. — С. 67. ISBNISBN 5-88500-055-7. {{cite book}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка); Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
