Кожен із членів журі обирав п'ятьох футболістів, які, на його думку, є найкращими гравцями Європи. За перше місце нараховували 5 очок, за друге — чотири, за третє — три, за четверте — два, за п'яте — одне очко. Переможець максимально міг отримати 130 очок.
Результати голосування були опубліковані 24 грудня 1985 року в журналі France Football (№ 2072).
Підсумки голосування
Втретє володарем нагороди став 30-річний атакувальний півзахисник клубу «Ювентус»Мішель Платіні[1]. Платіні вкотре випередив своїх переслідувачів із значною перевагою, набравши 127 очок зі 130 можливих, що лише на 1 очко менше минулорічного рекордного показника. Лише троє з 26 респондентів поставили француза на друге, а не на перше місце.
Мішель Платіні став другим футболістом, після Йогана Кройфа, який тричі вигравав трофей «Золотий м'яч», та першим, хто отримав його тричі поспіль. Це досягнення трималося до 2012 року, саме тоді Ліонель Мессі здобув свій четвертий поспіль трофей.
Мішель Платіні став першим гравцем, якому було вручено нагороду «Золотий м'яч» тричі поспіль. Окрім француза, таким досягненням може похвалитися Ліонель Мессі — чотири поспіль нагороди (2009—2012 рр.).
«Ювентус» став першим клубом, представники якого вигравали трофей 4 роки поспіль. В історії «Золотого м'яча» таке ж досягнення підкорилося лише «Барселоні», коли Ліонель Мессі, у її складі 4 рази поспіль (2009—2012) ставав лауреатом нагороди.
Вперше за 25 років та другий з початку проведення опитувань в списках номінантів не виявилося представників Італії.
Представники ФРН 29 років поспіль були серед номінантів на нагороду, другий найкращий показник мали італійці — 25 поспіль попадань у заліки опитувань. Усього за 30 років вручення нагороди футболісти ФРН згадувалися в анкетах хоча б одного разу у 29-ти опитуваннях, італійські гравці згадувалися в анкетах у 28-ти опитуваннях, Англії — у 27-ми, Франції — у 26-ти, Іспанії — у 25-ти, СРСР — у 24-х, Швеції та Шотландії — у 21-му, Угорщини та Югославії — у 20-ти, Португалії — у 19-ти, Нідерландів — у 18-ти опитуваннях.
Ладислав Візек став останнім представником Чехословаччини згаданим респондентами в опитуваннях «Франс Футбол». До моменту розділення країни, а саме до 1993 року, більше жоден представник Чехословаччини не згадувався в анкетах респондентів.
Всього в анкетах були згадані гравці з 31 клубу, що стало рекордним показником з початку проведення опитувань. Раніше найбільше клубів серед номінантів було представлено у 1961 році — 29 клубів.
Загалом 383 згадані в анкетах футболісти за історію проведення опитування представляли 27 країн. Лідерами за кількістю таких футболістів були ФРН — 35 гравців, Англія — 34 та Італія — 31 гравець. До десятки найкращих входили також Франція — 26, СРСР — 24, Іспанія — 22, Нідерланди — 20, Югославія — 19, Угорщина — 18, а також Чехословаччина та Швеція — в обох по 17 гравців.
Цікаво, що останньою країною чий гравець потрапив до списків «Франс Футбол» була Греція у 1969 році. Відтоді протягом 16 років серед претендентів на нагороду не було жодного футболіста з інших країн Європи, окрім 27-ми згаданих раніше.
Мішель Платіні увосьме потрапив у чільну п'ятірку, випередивши за цим показником Йогана Кройфа (7). Попереду француза був лише Франц Бекенбауер — 10 потраплянь у п'ятірку найкращих. До речі, Карл-Гайнц Румменігге вп'яте посів місце у чільній п'ятірці наздогнавши Луїса Суареса. Вище них, окрім згаданих футболістів, розташувався також Еусебіу — 6 потраплянь у чільну п'ятірку.
За кількістю потраплянь в 10-ку найкращих Мішель Платіні зрівнявся з Йоганом Кройфом, в обох по 9 потраплянь. Лідером за кількість місць у чільній десятці був Франц Бекенбауер — 11 разів. Еусебіу, Джанні Рівери та Герда Мюллера по 8 таких потраплять, Карл-Гайнц Румменігге наздогнав Боббі Чарлстона — в обох по 7 потраплянь в десятку найкращих.
Бернд Шустер втретє потрапив у призову трійку. Німець разом з Хаві Ернандесом (2009—2011 рр.) залишаються єдиними двома гравцями, які щонайменше тричі за історію проведення опитувань посідали місця у чільній трійці, але при цьому жодного разу не ставали володарями «Золотого м'яча».