Писав українською і польською мовами. Автор численних українських бестселерів:[джерело?]«Ключ разумінія» (1659), «Неба нового» (1665), «Месія правдивий» (1669), «Стара західна церква новій римській церкві» (1678), «Лебідь» (1679), «Фундаменти» (1683), «Алькоран Магометів» (1683).
Відіграв істотну роль у розвитку українського письменства ранньомодерної доби, регламентував барокові форми прозових, ораторських жанрів. Помер у Чернігові, Гетьманщина. Похований у реставрованому ним Успенському соборі Єлецького монастиря. Також — Іоаникій.
Близько 1650 року прийняв чернечий постриг. Служив у Куп'ятицькому монастирі (поблизу Пінська, нині Білорусь). Повернувшись до Києва, викладав курс риторики у Києво-Могилянському колегіумі.
Конфлікт і неприйняття ставленика Москви, «місцеблюстителя» Київської митрополії єпископа Методія (Филимоновича), якого не визнавало більшість представників вищого українського православного духовенства, примусили Й. Галятовського виїхати з Києва (1664) і шукати притулку у львівського православного єпископа Атанасія Желиборського. Крім Львова, Галятовський відвідав Луцьк, Слуцьк, Мінськ.
1668 року повернувся до Києва. Владнавши питання з друкуванням свого трактату «Месія правдивий», поїхав до Новгорода-Сіверського — до чернігівського архієпископа Л. Барановича. У 1669—88 роках — архімандрит Єлецького Успенського монастиря у Чернігові.
Помер Йоаникій Галятовський 2(12) січня1688 року в Чернігові, де й похований.
Праці
Йоаникій Галятовський — видатний промовець, автор збірок проповідей і оповідань. Автор близько 20-ти творів, здебільшого полемічного характеру, українською та польською мовами:
Трактат з теорії гомілетики «Наука, або способ зложення казання» (1659);
Небо новоє (1665, 1677, 1699)[7], історико-літературне значення якої полягало в ознайомленні українського суспільства з розповідями й легендами західно-європейської середньовічної літератури;[8]
1688 року переклав українською мовою окремі уривки Біблії[9]. Його творчий доробок свідчить про широку ерудицію, глибоку обізнаність з найкращими зразками світової наукової, полемічної та історичної спадщини[8].
Іоаникій Галятовський. Ключ розуміння. — Київ: Наукова думка, 1985. — 448 с. (до видання увійшли твори «Ключ розуміння» (скорочено), «Небо новоє», «Скарбніца потребная», «Гріхи розмаїтиї», «Душа»)
Вшанування
Іменем Йоаникія названо вулицю в Півцях — місцевості на північному сході Чернігова.
Яковенко, Н. М.У пошуках Нового неба: Життя і тексти Йоаникія Ґалятовського. — К. : Laurus, 2017. — 604 с.
Йоанникій Галятовський // Возняк М. С. Історія української літератури. У 2 книгах: Навч.вид. — Вид. 2-ге, перероб. Кн.1. — Львів: Світ, 1992. — С. 572—580.
Історія України: Універсальний ілюстрований довідник. — Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2007.
Ciobanu, Ștefan. Din legăturile culturale româno-ucrainene. Ioannichie Galeatovschi și literatura românească veche // Academia Româna. Memoriile Secțiunii Literare. — 1938. — Seria III. — Tomul VIII. — Mem. 8. — P. 143—231, XVI pl.
О. Іоаникій Ґалятовський // Ісіченко Ігор, Архиепископ. Історія української літератури: епоха Бароко (XVII—XVIII ст.). Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Львів: Святогорець, 2011. — С. 170—172; 201—207; 258—261. — ISBN 978-966-1576-03-01.
Посилання
Галятовський Іоаникій // Українські письменники: біо-бібліографічний словник: у 5 т. / ред. кол.: відп. ред. О. І. Білецький (голова) та ін. — Т. 1 : Давня українська література (XI—XVIII ст.) / уклад. Махновець, Л. Є.. — Перероб. вид. — Харків: Прапор, 2005. — 976 с. — С. 283—291. — ISBN 966-8690-20-6.