Моцик Олександр Федорович

Олександр Федорович Моцик
Президент США Барак Обама та Посол Олександр Моцик
7-й Посол України в США
2010 — 10 липня 2015
Президент	Янукович Віктор Федорович Порошенко Петро Олексійович
Прем'єр-міністр	Микола Азаров Арсеній Яценюк
Попередник	Олег Шумар
Наступник	Валерій Чалий
Посол України в Польщі
2006 — 2010
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Юрій Єхануров Віктор Янукович Юлія Тимошенко
Попередник	Ігор Харченко
Наступник	Маркіян Мальський
Посол України в Турецькій Республіці
1997 — 2001
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Валерій Пустовойтенко Віктор Ющенко
Попередник	Олексій Шовкопляс
Наступник	Ігор Долгов
Народився	3 травня 1955(1955-05-03) (69 років) Городець, Рівненська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	дипломат, політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Освіта	Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Alma mater	Інститут міжнародних відносин Київського університету
Політична партія	КПРС
Професія	Дипломат
Нагороди

Олександр Федорович Моцик (нар. 3 травня 1955, Городець, Рівненська область, Українська РСР, СРСР) — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполучених Штатах Америки (2010–2015).

У 1981 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, факультет міжнародних відносин та міжнародного права, відділення міжнародного права; юрист-міжнародник, референт-перекладач англійської мови.

Володіє англійською та польською мовами.

1981–1985 — третій секретар консульського відділу Міністерства закордонних справ України.

1985–1987 — третій, другий секретар відділу міжнародних організацій Міністерства закордонних справ України.

1987–1990 — другий, перший секретар відділу кадрів Міністерства закордонних справ України.

1990–1992 — перший секретар Договірно-правового відділу Міністерства закордонних справ України.

1992–1995 — другий, перший секретар, радник Постійного Представництва України при ООН, м. Нью-Йорк.

1995–1997 — начальник Договірно-правового управління Міністерства закордонних справ України.

1996–1997 — член Колегії Міністерства закордонних справ України.

1997–2001 — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Турецькій Республіці.

2001–2003 — заступник Державного секретаря Міністерства закордонних справ України.

2003–2004 — заступник Міністра закордонних справ України.

1999–2004 — представник України при Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС) — за сумісництвом.

2004^[1]–2005 — перший заступник Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції.

2005^[2]–2006 — перший заступник Державного секретаря України, Секретаріат Президента України.

2006^[3]–2010^[4] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща.

З червня 2010^[5] року  по квітень 2015^[6] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Сполучених Штатах Америки.

З листопада 2010^[7] року по квітень 2015 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Антигуа і Барбуда за сумісництвом.

З липня 2011 року по квітень 2015 — постійний спостерігач України при Організації Американських Держав.

З вересня 2011^[8] року по квітень 2015 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Тринідад і Тобаго за сумісництвом.

1993 — доповідач Шостого (Юридичного) комітету 48-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

1994–1995 — віце-голова Спеціального комітету ООН з розробки міжнародної конвенції з питань безпеки персоналу ООН і асоційованого з нею персоналу.

2002–2005 — національний координатор Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС).

2004–2005 — національний координатор ГУУАМ (регіональна економічна організація, до складу якої входять Грузія, Україна, Азербайджан та Молдова).

2004 — уповноважений України в Міжнародному суді ООН.

1995–2005 — очолював ряд делегацій України на двосторонніх та багатосторонніх переговорах з іноземними державами, а також на міжнародних багатосторонніх форумах.

Зокрема, на переговорах з Російською Федерацією з питань громадянства, державного кордону, Азовського моря і Керченської протоки (включаючи острів Коса-Тузла), закордонної власності колишнього СРСР, з прикордонних питань та питань тимчасового перебування і функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

З Румунією на переговорах по договору про режим державного кордону та Угоді по делімітації континентального шельфу і економічної зони в Чорному морі (включаючи о. Зміїний).

З Молдовою на переговорах з питань Придністров'я.

З Угорщиною на переговорах щодо укладення Угоди про взаємні поїздки громадян.

З Туреччиною по Чорноморських протоках.

З Європейською Комісією на переговорах по реадмісії.

Як глава або член делегації України брав участь у переговорах з усіма іншими країнами-сусідами України з питань делімітації та демаркації державного кордону України.

Очолював ряд делегацій на сесіях органів ООН та інших міжнародних організацій.

Автор ряду наукових публікацій з питань міжнародного права і міжнародних відносин, зокрема, правонаступництва держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів, у галузі морського права, з питань ОЧЕС, ГУАМ, двосторонніх українсько-турецьких, українсько-польських відносин та українсько-американських відносин.

• 2010 — Командорський хрест із зіркою Ордену заслуги Республіки Польща (Krzyż Komandorski z Gwiazdą Orderu Zasługi RP).
• 2006 — Орден «За заслуги» ІІ ступеня.^[9]
• 2005 — «Орден Справедливості І ступеня» Міжнародної асоціації юристів (The Order of Justice of the I Degree of the World Jurist Association).
• 2004 — Почесна відзнака Міністерства закордонних справ України І ступеня за особливий внесок у розвиток української дипломатії і успішне забезпечення інтересів України на міжнародній арені.
• 2001 — Орден «За заслуги» ІІІ ступеня.
• 2009 — Почесна грамота Верховної Ради України.
• 2007 — Почесна грамота Кабінету Міністрів України.
• 2002 — переможець всеукраїнського конкурсу «Юрист Року» у номінації Юрист-дипломат.

• Надзвичайний і Повноважний Посол України (1999)
• Перший ранг державного службовця (2005)

• Офіційна Україна сьогодні [Архівовано 20 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Біографія
• Олександр Моцик — інтегратор без інтеграції? [Архівовано 20 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Отношение США к Украине кардинально изменилось — посол Моцик^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Посол Моцик: Україні слід скористатися досвідом Польщі [Архівовано 5 травня 2015 у Wayback Machine.]

• В. М. Матвієнко. Моцик Олександр Федорович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4