Міацум

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2023)

Міацум
Континент	Європа і Азія
Країна	Вірменія
Міацум у Вікісховищі

Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки.

Міацум (вірм. Միացում — «Возз'єднання») — ідея, заснована на прагненні вірмен Нагірного Карабаху ввійти до складу єдиної вірменської держави, що включає території Республіки Вірменії та Республіки Арцах (Нагірно-Карабаської Республіки).

Історія Вірменії
Держави та утворення
Айраратське царство • Велика Вірменія • Мала Вірменія • Цопк • Софена • Марзпанська Вірменія• Вірменський емірат Анійське царство • Сюнік • Васпуракан • Ташир—Дзорагет Арцах • Хачен • Карс • Царство Варажнуні Кесун • Едеса • Мелітена • Пір • Кілікія Шах-Арменіди • Хамс • Арран • Чухур-Саад • Карабах Вірменська область • Еріванська губернія Єлизаветпольська губернія • Перша Республіка Вірменська РСР • Республіка Вірменія • НКР
Війни та битви
Війни: Парфія • Туреччина• Грузія •Азербайджан • Карабах Битви: Тигранакерт • Арташат • Рандея • Аварайр Варнакерт • Севан • Манцикерт • Гарні • Бітліс • Сардарапат • Апаран • Каракіліс
Релігії
Язичництво • Мітраїзм Вірменська апостольська церква Павликіани • Тондракійці • Католицизм
Географія
Вірменія (Західна • Східна) Вірменське нагір'я • Кілікія
Династії
Гайкіди • Єрвандіди • Арташесіди Аршакуні • Арцруніди • Багратуні Рубеніди • Хетуміди • Лузіньяни • Кюрикіди
Національно-визвольний рух
Арменакан • Гнчак • Дашнакцутюн • Фідаї Цегакрон • АСАЛА • Міацум
Тематичні статті
Вірмени • Етногенез • Культура • Мова • Вірменське питання Геноцид • Вірменофобія • Амшенці • Діаспора Столиці • Матенадаран • Вірменознавство • Вірменське Відродження • Шляхта
Хронологія
Портал «Вірменія» переглянути обговорити редагувати

Ідея виникла в епоху перебудови в середовищі вірмен, незадоволених тим, що область, заселена переважно вірменським населенням, залишається під юрисдикцією Азербайджанської РСР (з 1970-х рр.. За підтримки першого секретаря ЦК Компартії АзРСР Г. Алієва проводилася політика заселення НКАО азербайджанцями). В одному зі своїх інтерв'ю Гейдар Алієв зізнався:

Коли я був першим секретарем, багато допомагав у той час розвитку Нагірного Карабаху. У той же час намагався змінити там демографію. Нагірний Карабах піднімав питання про відкриття там інституту, вишу. У нас все заперечували проти цього. Я подумав, вирішив відкрити. Але з тією умовою, щоб було три сектори — азербайджанський, російський і вірменський. Відкрили. Азербайджанців з прилеглих районів ми направляли не в Баку, а туди. Відкрили там велику взуттєву фабрику. У самому Степанакерті не було робочої сили. Направляли туди азербайджанців з навколишніх місць. Цими та іншими заходами я намагався, щоб в Нагірному Карабасі було більше азербайджанців, а число вірмен скоротилося. Ті, хто працював у той час в Нагірному Карабасі, знають про це.

Вірменські погроми в Сумгаїті і Баку тільки посилили ці тенденції, що призвело до військового зіткнення між військами Азербайджанської Республіки і силами Армії Оборони Нагірно-Карабаської Республіки (Арцах).

• Кінець 1987–1989 років — Період дипломатичних спроб здійснити міацум. Вірменська сторона керувалася принципом права народів на самовизначення. Радянське і азербайджанське керівництва прагнули зберегти автономію в рамках територіальної цілісності Азербайджану. У цей час починаються перші міжетнічні зіткнення, з'являються перші біженці.
• Січень 1990 - травень 1994 рр. — Період збройної боротьби за міацум. Розпочався з взаємних артилерійських обстрілів, конфлікт з ослабленням радянського контролю переріс у великомасштабну війну (особливо під кінець війни, коли сторони мали у своєму розпорядженні справжніми арміями). Попри чисельну і матеріальну перевагу азербайджанської сторони, більша частина території НКР опинилася під контролем сил Армії Оборони Нагірно-Карабаської Республіки. 12 травня 1994 р. вступив в дію договір про перемир'я, підписаний сторонами в Бішкеку (Киргизстан).
• Травень 1994 - вересень 2020 рр. — Період невизначеності статусу. Міацум був фактично здійснений, але не одержав міжнародного визнання. Хоча Нагірно-Карабаська Республіка проголосила свою незалежність, однак вона не була визнана жодною державою — членом ООН. Зовнішня і внутрішня політика НКР була тісно пов'язана з Вірменією (в тому числі політичні еліти). У Нагірному Карабасі використовувався вірменський драм.
• Вересень 2020 - жовтень 2023 рр. — Період поразки міацуму. Друга карабаська війна (27 вересня — 10 листопада 2020 р.) завершилась підписанням тристоронньої заяви, згідно з якою проголошується повернення раніше підконтрольних вірменській стороні територій Азербайджану, що фактично скасовує існування Нагірно-Карабаської Республіки. Пізніше, 28 вересня 2023 року, президент Нагірно-Карабаської Республіки Самвел Шахраманян підписав указ про розпуск державних установ та припинення існування НКР. У жовтні 2023 р. прапор Азербайджану було піднято над всіма населеними пунктами колишньої Нагірно-Карабаської Республіки.

Вірменський прапор був безпосередньо взятий за основу прапора Нагірного Карабаху, що був прийнятий 26 січня 1993 року.

Азербайджанська сторона порівнювала ідею міацуму з аншлюсом, розпочатим Німеччиною щодо Австрії в 1938 році^{[джерело?]}.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міацум

• Акт злуки
• Енозіс