Олія жожобиОлія жожоби i[həˈhoʊbə] — рідина, яку добувають із насіння рослини Simmondsia chinensis (жожоби), чагарника, який росте в Південній Аризоні, Південній Каліфорнії та на північному заході Мексики. Вміст олії становить близько 50 % відносно ваги насінини.[1] Терміни «олія» і «віск жожоби» взаємозамінні, бо воски майже повністю складається (~97 %) із моно-ефірів довголанцюгових жирних кислот і спиртів, та містять лише малу частку тригліцеридів, на відміну від олій, але у випадку жожоби віск подібний олії і перебуває в рідкому стані за звичайних умов. Такий склад зумовлює його тривалий термін придатності і виняткову стійкість до високих температур, у порівнянні з справжніми рослинними оліями. ІсторіяКорінні американці добували олію із насіння жожоби, для того, щоб лікувати виразки і рани. Збір та обробку насіння спочатку проводили з природних джерел до 1970-х років, потім жожобу ввели в культуру.[2] У 1943 році, багато природних ресурсів США, включаючи олію жожоби, використовували під час війни як присадки в моторні оливи, мастила коробок передач і диференційного трансмісійного мастила. Кулемети змащували та доглядали олією жожоби.[3] Зовнішній виглядНерафінована олія жожоби за кімнатної температури має вигляд золотистої рідини з легким горіховим запахом. Рафінована олія жожоби безбарвна і без запаху. Температура плавлення олії становить близько 10°C[4] і йодне число — близько 80.[5] Олія жожоби містить мало тригліцеридів, на відміну від більшості інших рослинних олій, таких як олія виноградних кісточок і кокосова олія, тому належить до таких, які можуть зберігатися тривалий час, на відміну від інших рослинних олій.[6] Вона має індекс стійкості до окислення приблизно 60,[7] що означає, що вона придатна до зберігання більше, ніж сафлорова, ріпакова, мигдалева олії або сквален, але менш стійка ніж рицинова і кокосова олії. Властивості
Жирні кислоти, які присутні в олії жожоби[11]
Вміст жирних кислот олія жожоби може істотно відрізнятися в залежності від ґрунту і клімату, в якому вирощена рослина, а також коли його збирають і як добували олію. Загалом містить значну кількість мононенасичених жирних кислот, насамперед 11-ейкозенової кислоти. ВикористанняОлію жожоби використовують як заміну китового жиру і його похідних, таких, як цетиловий спирт. Заборона імпорту китового жиру в США із 1971 року призвели до відкриття, що олія жожоби «у багатьох параметрах перевершує кашалотове масло для його застосування в косметиці та інших промислових галузях.»[1] Олія жожоби зустрічається як добавка для багатьох косметичних продуктів, особливо тих, які позиціонуються як вироби з натуральних інгредієнтів. Такі продукти, як лосьйони і зволожуючі креми, шампуні і кондиціонери зазвичай містять жожобу. Чисту олію також можна використовувати для нанесення на шкіру, волосся або кутикулу.[12][13] Олія жожоби також може бути фунгіцидом, і може використовуватися для контролю мільдії.[14] Олія жожоби, подібно до олестри[en], їстівна, але некалоріна і не засвоюється, тобто, олія буде проходити кишкою в незмінному стані й може призвести до випорожнень, які називаються стеатореєю[en]. Олія також містить близько 12,1 % ерукової кислоти, відносно загальної кількості жирних кислот, яка має токсичну дію на серце при досить високих дозах (у разі засвоєння).[15] Біодизель жожоби був вивчений, як недороге, стійке паливо, яке може слугувати замінником нафтового дизельного палива.[16] Фотогалерея
Посилання
|