Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

130-мм гармата М-46

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: M46.
52-П-482 (М-46)
Гармата М-46 у Військово-історичному музеї артилерії, інженерних військ і військ зв'язку Санкт-Петербургу, Росія.
Гармата М-46 у Військово-історичному музеї артилерії, інженерних військ і військ зв'язку Санкт-Петербургу, Росія.
ТипПричіпна гармата
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1951 — т. ч.
Історія виробництва
РозробникСКБ Заводу № 172
Розроблено1946–1950
ВиробникЗавод № 172
Виготовленняз 1948 року
ВаріантиМ-46, Type 59-1
Характеристики
Вагаблизько 7 700 кг
(8 450 кг на марші)
Довжина11 100 мм
(близько 11 730 мм на марші)
Довжина ствола7 150 мм
Ширина2 450 мм
Висота2 550 мм
Калібр130 мм
Казенникклиновий
ВідбійГідравлічний
ЛафетДвостанний
Підвищення-2,5 — +45
Траверс-25 — +25
Дульна швидкість930 м/с
Дальність вогню
Ефективна27 490 м (ОФС)
Максимальна37 000 м (АР ОФС)
Система живленняручне
ПрицілС71-96, ПГ-1М, К-1, ОП4М
Дорожній просвіт375—450 мм
Швидкістьдо 50 км/год
ТранспортАТ-С[ru]
130-мм гармата М-46 у Вікісховищі

130-мм гармата М-46 (рос. 130-мм пушка М-46) — радянська причіпна гармата корпусної артилерії[de] періоду 1950-х років. Була створена конструкторським бюро заводу № 172 у 1946—1950 роках та призначалася для заміни 122-мм гармати зразка 1931/37 років. М-46 була створена у складі нового дуплексу корпусної артилерії зі 152-мм гарматою М-47[ru], призначеної для заміни 152-мм гармати-гаубиці зразка 1937 року. Виробництво М-46, спочатку дрібносерійне, було розпочато на заводі № 172 в 1951 році та тривало принаймні до 1971 року. Точна кількість випущених гармат у відкритих джерелах не публікувалася, проте за підрахунками Олександра Широкорада було випущено кілька тисяч одиниць М-46.[1] Копія М-46 також випускалася в Китаї під позначенням Тип 59.[2]

У 1950-х роках М-46 була найдалекобійнішою гарматою Радянської армії, за винятком гармат великої та особливої потужності та десятиліттями залишалася на озброєнні, перейшовши до ЗС Росії. Також М-46 широко постачалася на експорт як союзникам СРСР з Організації Варшавського договору, так і третім країнам і використовувалася десятками держав.

М-46 застосовувалися у низці локальних конфліктів, зокрема в артилерійській дуелі між Китаєм і Тайванем, В'єтнамській війні та кількох війнах на Близькому Сході.[3] Станом на 2016 рік, М-46 все ще залишається на озброєнні низки країн.[4]

Конструкція

Боєприпаси та балістика

Заряджання: роздільно-гільзове.

Креслення снаряда БР-482Б
Креслення снаряда ОФ-482М
Боєприпаси гармати М-46[5][6][7][8][9]
Індекс пострілу Тип снаряда Індекс снаряда Маса пострілу, кг Маса снаряда, кг Маса ВР/ОР, кг Марка підривника Дульна швидкість, м/с[вин 1] Максимальна дальність стрільби, м
53-ВОФ-482В Осколково-фугасний 53-ОФ-482М 59,1 33,4 3,64 РГМ-2, В-429, В-90 930 27 490
53-ВОФ-482ВУ Осколково-фугасний 53-ОФ-482М 51,9 33,4 3,64 РГМ-2, В-429, В-90 705
3ВОФ11 Осколково-фугасний 3ОФ3 59,1 27,6 3,0 АР-30
3ВОФ12 Осколково-фугасний 3ОФ3 51,8 27,6 3,0 АР-30
3ВОФ43 Осколково-фугасний 3ОФ33 59,0 33,4 4,17 В-429, В-90, АР-5 930 27 490
3ВОФ44 Осколково-фугасний 3ОФ33 33,4 4,17 В-429, В-90, АР-5 22 500
«Фирн-1» Керований 33,4 5,0 24 000
53-ВБР-482 Бронебійний гостроголовий, трасувальний 53-БР-482(Б) 59,1 33,4 0,125 ДБР 930 4000[вин 2]
53-ВПБР-482 Бронебійний практичний 53-ПБР-482 59,1 33,4 — ДБР 930 4000[вин 3]
Хімічний 3ХС5 33,4 1,59[вин 4]
Хімічний 3ХС6 33,4 1,39[вин 5]
Хімічний 3ХС9 33,4 1,5[вин 5]
ЗВДЦ1 Цілевказівний 3ДЦ1 59,3 33,6 — РГМ-2, В-429 930 н/д
ЗВДЦ2 Цілевказівний 3ДЦ1 52,0 33,6 — РГМ-2, В-429 705 н/д
3ВС1 Освітлювальний А3-СП-46 25,8 0,05 ТМ-16
3ВС6 Освітлювальний 3С2 59,129 33,03 0,05 Т-90 687 14 350
3ВС7 Освітлювальний 3С2 51,837 33,03 0,05 Т-90 н/д н/д
Постріли іноземного виробництва
Ізраїльські
Осколково-фугасний 53-ОФ-482М 59,1 33,4 3,64 M739 930 27 490
Осколково-фугасний 53-ОФ-482М 51,9 33,4 3,64 M739 705
Іранські
Осколково-фугасний, активно-реактивний HE BB 35,5 3,7 930 37 000
Китайські
Осколково-фугасний 33,4 3,6 Liu-5 930 27 490
Осколково-фугасний, активно-реактивний MP-130 33,4 Liu-5 34 360
Осколково-фугасний, активно-реактивний MP-132 58 32,41 3,3 Liu-5 944 32 000
Освітлювальний 29,1 1,96 Shi-4 950 24 500
Таблиця стрільби гармати М-46 для снарядів 53-ОФ-482М та 3ОФ33[5][10]
Заряд Вага заряду, кг Дульна швидкість, м/с Максимальна дальність, м Тиск у каналі ствола, кг/см²
Повний 12,9 930 27 490 3150
№ 1 10,9 810 22 400
№ 2 6,54 705 19 200 2700
№ 3 5,25 621 16 400
№ 4 3,98 525 13 400
Таблиця бронепробиття для гармати М-46[6]
Кут зустрічі \ Відстань, м 500 1000 1500 2000 3000 4000
БР-482 та БР-482Б
Кут зустрічі 60° 205 195 185 170 145 120
Кут зустрічі 90° 250 240 225 210 180 150
Бронепробиття наводиться за радянською методикою вимірювання пробивної здатності. Слід пам'ятати, що в різний час та в різних країнах використовувалися різні методики визначення бронепробиття. Як наслідок, пряме порівняння з аналогічними даними інших гармат нерідко виявляється неможливим.

Варіанти

СРСР і Росія

  • Гібрид з АК-130: російський варіант, що поєднує лафет М-46 з артилерійською частиною від корабельної гармати АК-130, що використовує унітарні постріли. Такі гармати було помічено в липні 2024 року.[11]

На озброєнні

Поточні оператори

Колишні оператори

Примітки

Виноски

  1. ↑ На максимальному заряді
  2. ↑ Дальність для стрільби прямим наведенням
  3. ↑ Дальність для стрільби прямим наведенням
  4. ↑ Отруйна речовина Р-35 (зарин)
  5. ↑ а б Отруйна речовина Р-33[en] (аналог VX)

Джерела

  1. ↑ А. Б. Широкорад. Гений советской артиллерии. Триумф и трагедия В. Грабина. — Москва : АСТ, 2003. — С. 281. — (Военно-историческая библиотека) — 5000 прим. — ISBN 5-17019-107-3.
  2. ↑ R. Bonds. An Illustrated Guide to Weapons of the Modern Soviet Ground Forces. — London : Salamander Books, 1981. — С. 79. — (Illustrated Military Guides) — ISBN 0-86101-115-5.
  3. ↑ Сирийская армия пошла в наступление [Архівовано 2018-12-29 у Wayback Machine.] // КП, окт 2015
  4. ↑ The Military Balance 2016 / IISS. — London : Taylor & Francis, 2016. — 504 p. — ISBN 9781857438352.
  5. ↑ а б 130-мм пушка М-46 и 152-мм пушка М-47. Руководство слубы, стр. 221
  6. ↑ а б Широкорад А.Б., 2014, с. 702.
  7. ↑ Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Том 12. Средства поражения и боеприпасы, стр. 184, 201, 202, 446
  8. ↑ А. В. Карпенко. Часть 1 // Каталог современного российского вооружения и конверсионной техники на международных выставках вооружений и военной техники (1992-2001 гг.). — С-Пб. : «Бастион», 2001. — С. 93.
  9. ↑ Foss C. R. Jane's Armour and Artillery 2001—2002. — 2002.
  10. ↑ Широкорад А.Б., 2014, с. 703.
  11. ↑ Росіяни використовують гібрид морської та причіпної артилерії. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 1 серпня 2024. Процитовано 1 серпня 2024.
  12. ↑ The Military Balance 2017. — P. 201.
  13. ↑ The Military Balance 2017. — P. 368.
  14. ↑ The Military Balance 2017. — P. 495.
  15. ↑ The Military Balance 2017. — P. 274.
  16. ↑ The Military Balance 2017. — P. 339.
  17. ↑ The Military Balance 2017. — P. 457.
  18. ↑ The Military Balance 2017. — P. 517.
  19. ↑ The Military Balance 2017. — P. 373.
  20. ↑ The Military Balance 2021. — P. 498.
  21. ↑ The Military Balance 2017. — P. 383.
  22. ↑ The Military Balance 2017. — P. 290.
  23. ↑ The Military Balance 2017. — P. 381.
  24. ↑ The Military Balance 2017. — P. 377.
  25. ↑ Как «Исламское государство» добывает себе оружие. www.vedomosti.ru. Архів оригіналу за 3 грудня 2015. Процитовано 3 грудня 2015.
  26. ↑ The Military Balance 2017. — P. 501.
  27. ↑ The Military Balance 2017. — P. 280.
  28. ↑ The Military Balance 2017. — P. 304.
  29. ↑ The Military Balance 2021. — P. 458.
  30. ↑ The Military Balance 2017. — P. 508.
  31. ↑ The Military Balance 2017. — P. 449,450.
  32. ↑ The Military Balance 2017. — P. 310.
  33. ↑ а б The Military Balance 2017. — P. 390.
  34. ↑ The Military Balance 2017. — P. 525.
  35. ↑ The Military Balance 2017. — P. 314.
  36. ↑ The Military Balance 2017. — P. 316.
  37. ↑ The Military Balance 2017. — P. 529.
  38. ↑ The Military Balance 2017. — P. 397.
  39. ↑ The Military Balance 2017. — P. 468.
  40. ↑ The Military Balance 2017. — P. 153.
  41. ↑ The Military Balance 2017. — P. 405.
  42. ↑ The Military Balance 2017. — P. 539.
  43. ↑ The Military Balance 2017. — P. 226.
  44. ↑ Хорватія передала Україні понад п'ятнадцять гармат М-46 часів Холодної війни. focus.ua. Фокус. 18 серпня 2022. Процитовано 24 серпня 2022.
  45. ↑ The Military Balance 2017. — P. 99.
  46. ↑ The Military Balance 2017. — P. 109.
  47. ↑ The Military Balance 2017. — P. 511.
  48. ↑ The Military Balance 2017. — P. 512.
  49. ↑ The Military Balance 2018. — P. 488.
  50. ↑ The Military Balance 2010. — P. 356.
  51. ↑ а б в г C. F. Foss. Artillery of the World. — Shepperton, Surrey : Ian Allan Publishing, 1974. — С. 126. — ISBN 0-71100-505-2.
  52. ↑ The Military Balance 2010. — P. 122.
  53. ↑ The Military Balance 2012. — P. 97.
  54. ↑ The Military Balance 2012. — P. 355.
  55. ↑ The Military Balance 2010. — P. 398.
  56. ↑ The Military Balance 2012. — P. 337.
  57. ↑ The Military Balance 2012. — P. 443.
  58. ↑ The Military Balance 2010. — P. 275.
  59. ↑ The Military Balance 2010. — P. 368.
  60. ↑ The Military Balance 2010. — P. 153.
  61. ↑ The Military Balance 2016. — P. 190.
  62. ↑ The Military Balance 2010. — P. 430.
  63. ↑ The Military Balance 2010. — P. 329.
  64. ↑ The Military Balance 2010. — P. 370.
  65. ↑ Новакович К., Радич А., Соколов В. А. Сербское войско Краины в начале 1995 г. Организация, планирование, боевые возможности // Обозреватель. — 2021. — № 382. — С. 100.

Література

  • Александр Борисович Широкорад. Энциклопедия отечественной артиллерии. — Мн. : Харвест, 2014. — 1188 с. — ISBN 985-433-703-0.
  • А. Б. Широкорад. Гений советской артиллерии. Триумф и трагедия В. Грабина. — М. : АСТ, 2003. — 432 с. — (Военно-историческая библиотека) — 5000 прим. — ISBN 5-17019-107-3.

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya