Загальновійськова армія

Загальновійсько́ва а́рмія (також Польова́ а́рмія) — оперативне об'єднання сухопутних військ з кількох корпусів або дивізій (бригад) різних родів військ і спеціальних військ. Виконує завдання у складі фронту ( групи армій) або самостійно. Зазвичай армія налічує від 100000 до 300000 осіб. У складі повітряних сил еквівалентним формуванням є повітряна армія, на морі армії відповідає флот.

Графічні позначки НАТО

Дружня армія

Ворожа армія

Історія

Загальновійськова армія призначається для ведення операцій у складі фронту або самостійно (на окремому операційному напрямі). За часів Першої світової та Громадянської війни в Росії до складу армії входили 3-6 стрілецьких і 1-2 кавалерійські дивізії. У 1920 році армія складалася з 4-5 стрілецьких і кавалерійської дивізій, нараховуючи 20 000 — 40 000 багнетів і шабель з 80-120 гарматами. У 30-ті роки XX століття теорією глибокої операції передбачалося використання як звичайних, так і ударних армій.

На початку німецько-радянської війни, загальновійськова армія — оперативне об'єднання радянських сухопутних військ — складалася з корпусів ( стрілецьких, механізованих, кавалерійських) і окремих дивізій. У 1941 році був здійснений перехід до невеликих армій по 5 — 6 дивізій, без корпусного управління. У 1942–1943 роках корпусна ланка управління була відновлена, і армія в 2-й половині війни мала вже 3 — 4 стрілецьких корпуси (7 — 12 дивізій), 3 — 4 артилерійських і мінометних полків або окрему артилерійську бригаду, окремий танковий полк, окремі частини спеціальних військ.

Армії рідко мали понад 100 000 чоловік. Для дії на головному (найважливішому) напрямку в ряді операцій використовувалися посилені армії, які іменувалися, як і в 30-ті роки, ударними арміями. У порівнянні зі звичайною армією в них було більше танків, гармат і мінометів. До їх складу включалися танкові, механізовані, кавалерійські корпуса. Армії діяли на самостійних операційних напрямках, іменувалися окремими (такими були наприклад Приморська Армія, 7-ма, 51-ша, 56-та та інші). До складу окремих армії (ОА), залежно від важливості операційного напрямку, цілей і бойових завдань, входило від 3 — 4 до 10 — 13 стрілецьких дивізій, 1 — 3 окремі стрілецькі бригади, інші з'єднання і частини.

У роки Громадянської війни в складі фронтів (груп армій) РСЧА перебувало 16 армій.

За роки німецько-радянської війни у складі фронтів знаходилося 70 армій, 11 до кінця війни були удостоєні найменування гвардійських (Гв. А).

До розпаду в СРСР були також танкові (ТА) і повітряні (ВА — воздушная армия) армії.

Склад і чисельність

Нацистська Німеччина

6-та армія (листопад 1942)

Входила до Групи армій «B»

Командувач: генерал-полковник Фрідріх Паулюс

Чисельність: 246000 чол. (грудень 1942)

IV армійський корпус
VIII армійський корпус
- 76-та піхотна дивізія
- 113-та піхотна дивізія
XI армійський корпус
XIV танковий корпус
LI армійський корпус
Люфтваффе
- 9-та зенітна дивізія
- 3-тє винищувальне крило^[1]

СРСР

13-та армія (1 травня 1945)

Підпорядковувалася 1-му Українському фронту

Командувач: генерал-полковник Микола Пухов

24-й стрілецький корпус
- 117-та гвардійська стрілецька дивізія
- 280-та стрілецька дивізія
- 395-та стрілецька дивізія
27-й стрілецький корпус
- 6-та гвардійська стрілецька дивізія
- 121-ша гвардійська стрілецька дивізія
102-й стрілецький корпус
- 147-ма стрілецька дивізія
- 172-га стрілецька дивізія
17-та артилерійська дивізія
39-та гвардійська гарматна артилерійська бригада
111-й гвардійський гаубичний артилерійський полк
26-та винищувально-протитанкова артилерійська бригада
493-й винищувально-протитанковий артилерійський полк
1076-й винищувально-протитанковий артилерійський полк
12-та мінометна бригада
128-й мінометний полк
65-й гвардійський мінометний полк реактивної артилерії
323-й гвардійський міноментний полк реактивної артилерії
10-та зенітна артилерійська дивізія
1287-й зенітний артилерійський полк
88-й окремий танковий полк
327-й гвардійський важкий самохідний артилерійський полк
372-й гвардійський самохідний артилерійський полк
768-й самохідний артилерійський полк
1228-й самохідний артилерійський полк
19-та інженерно-саперна бригада
55-й окремий полк зв'язку^[2]

38-ма загальновійськова армія (1991)

Входила до складу Прикарпатського військового округу (ПрикВО)

Командувач: генерал-майор Григорій Касперович (з грудня 1991)

Штаб: м. Івано-Франківськ

17-та гвардійська мотострілецька дивізія
70-та гвардійська мотострілецька дивізія
128-ма гвардійська мотострілецька дивізія
146-та мотострілецька дивізія кадру
276-та мотострілецька дивізія кадру
223-тя зенітна ракетна бригада
87-ма бригада матеріального забезпечення
89-та бригада матеріального забезпечення
160-й реактивний артилерійський полк
1255-й протитанковий артилерійський полк
65-й розвідувальний артилерійський полк
340-й окремий транспортно-бойовий вертолітний полк
321-й інженерно-саперний полк
188-й окремий полк зв'язку
163-й окремий радіотехнічний полк особливого призначення
1655-й окремий радіотехнічний батальйон ППО
596-й окремий реактивний артилерійський дивізіон
1603-й окремий десантно-штурмовий батальйон
17-й окремий батальйон РЕБ
46-й окремий батальйон хімічного захисту
96-та окрема змішана авіаційна ескадрилья
окрема ескадрилья безпілотних засобів розвідки
118-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
569-та окрема рота спеціального призначення
5194-та база зберігання військової техніки

США

7-ма армія (8 травня 1945)

Входила до складу 6-тої групи армій

Командувач: генерал-лейтенант Александр Патч

Див. також

Примітки

↑ Haupt, Werner (1998). Army Group South : the Wehrmacht in Russia, 1941-1945. Atglen, PA: Schiffer Pub. ISBN 0-7643-0385-6. OCLC 39334478.
↑ Действующая армия. Перечни войск. Перечень № 16. Полков связи, инженерных, сапёрных, понтонно-мостовых, железнодорожных, дорожно-эксплуатационных, автомобильных, автотранспортных и других отдельных полков, входившие в состав Действующей армии в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг.