Роббі Фаулер

Роббі Фаулер
Особисті дані
Повне ім'я	Роберт Бернард Фаулер
Народження	9 квітня 1975(1975-04-09) (49 років)
	Ліверпуль,  Англія
Зріст	173 см[1]
Вага	78 кг[1]
Прізвисько	Бог
Громадянство	Англія
Позиція	Нападник
Юнацькі клуби
1984—1993	«Ліверпуль»
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1993—2001 2001—2003 2003—2006 2006—2007 2007—2008 2008 2009—2010 2010—2011 2011—2012	«Ліверпуль» «Лідс Юнайтед» «Манчестер Сіті» «Ліверпуль» «Кардіфф Сіті» «Блекберн Роверз» «Норт Квінсленд Фурі» «Перт Глорі» «Муангтонг Юнайтед»	236 (120) 30 (14) 80 (20) 30 (8) 13 (4) 3 (0) 26 (9) 28 (9) 13 (2)
Національна збірна**
Роки	Збірна	І (г)
1993—1995 1994 1996—2002	Англія U21 Англія B  Англія	8 (3) 1 (1) 26 (7)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 15 грудня 2011.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 2002.
Роббі Фаулер у Вікісховищі

Ро́берт (Ро́ббі) Берна́рд Фа́улер (англ. Robert Bernard Fowler; нар. 9 квітня 1975, Ліверпуль, Англія) — англійський футболіст і тренер, нападник. Найбільше запам'ятався грою за «Ліверпуль». Є четвертим бомбардиром англійської Прем'єр-ліги за кількістю забитих голів. За «Ліверпуль» Фаулер забив загалом 183 голи, 128 з яких у Прем'єр-лізі (у АПЛ всього — 162). За збірну Англії зіграв 26 матчів, забивши в них 7 голів.

Фаулер народився у Токстеті, внутрішній частині Ліверпуля. Спочатку носив прізвище матері — Райдер ^[2]. У дитинстві вболівав за «Евертон», регулярно відвідував Гудісон Парк. У школі грав за команду «Торвальд». В одному матчі Роберт забив 16 голів, а сама гра завершилась з рахунком 26-0 ^[3].

У 1985 році 10-річний Фаулер був обраний до шкільної команди «Ліверпуль Скулбойз» (англ. Liverpool Schoolboys) і був помічений скаутом «Ліверпуля» Джимом Еспінолом. Роберт почав тренуватися з командою раз на тиждень. Після закінчення школи у 1991 році підписав контракт з молодіжним складом «Ліверпуля» ^[4].

Кар'єра Фаулера почалася в «Ліверпулі». Він підписав контракт з молодіжним складом команди 9 квітня 1992 року, на своє сімнадцятиріччя.

Перший раз Фаулер потрапив до складу команди 13 січня 1993 року, коли він був запасним у матчі третього раунду Кубка Англії проти «Болтона». У наступному сезоні Роббі у складі молодіжної збірної Англії виграв Чемпіонат Європи^[5], перед цим, 22 вересня 1993 року, дебютувавши в дорослій команді у матчі Кубка футбольної ліги проти «Фулхема», в якому «червоні» перемогли з рахунком 3-1 ^[6]. Через два тижні в матчі-відповіді Фаулер забив 5 голів лондонцям, ставши четвертим гравцем в історії клубу, які забивали таку кількість голів ^[4]. Свій перший гол за «червоних» Фаулер забив 16 жовтня 1993 року у матчі проти «Олдхем Атлетік» на 87-й хвилині ^[7]. Він забив свій перший хет-трик у лізі у ворота «Саутгемптона» у своїй всього п'ятій грі в найвищому дивізіоні Англії.

У перших 13-ти матчах Роббі забив 12 м'ячів, у результаті чого він був запрошений до молодіжної збірної Англії на матч проти Сан-Марино в листопаді 1993 року, в якому він вже на третій хвилині відкрив рахунок. Фаулер став найкращим бомбардиром команди сезону, забивши 18 голів у всіх турнірах. Цей сезон «червоні» закінчили на восьмій сходинці, що було розчаруванням для такого амбітного клубу.

У сезоні 1994-95 Фаулер зіграв у всіх 57 матчах команди, включаючи переможний фінал Кубка ліги та матч з «Арсеналом», у якому він забив найшвидший в історії на той час хет-трик за 4 хвилини та 33 секунди^[8], який досі залишається рекордом.

Фаулер був обраний молодим гравцем року за версією ПФА два роки поспіль: у 1995 і 1996 ^[9]. До цього такого досягав тільки Раян Ґіґґз, після — Вейн Руні ^[10].

До 1997 року Фаулер у кожному сезоні забивав більше тридцяти м'ячів. В сумі за три роки він забив 98 голів, за три з половиною — 116. Це залишлось рекордом у Європі, у Ла Лізі, Серії А та Бундеслізі таких результатів також ніхто ще не досягав аж до того моменту, поки Ліонель Мессі у сезонах 2010-11, 2011-12 та 2012-13 у сумі не забив 127 м'ячів.

Стен Коллімор, партнер Роббі з 1995 по 1997 року, у своїй автобіографії розповів, що Фаулер найкращий гравець, з яким йому коли-небудь доводилось грати. Фаулер і Коллімор були одними з найплідніших партнерів в Англії в сезоні 1996-97.

У 1996 році Фаулер отримав виклик до національної збірної, у якій дебютував 27 березня в товариському матчі проти Болгарії ^[9]. Його перша гра на міжнародному рівні була проти збірної Хорватії. Фаулер виступав за збірну на Євро-1996, де зіграв два матчі ^[11]. 14 грудня 1996 року в матчі проти Міддлсбро він забив чотири м'ячі, один з яких став для нього сотим за «Ліверпуль». Це означало, що він забив сто голів на один матч швидше, ніж його перший партнер по нападу Іан Раш, всього за 165 ігор.

У тому ж році Фаулер очолив рейтинг Fair Play УЄФА, завдяки тому, що він визнав, що голкіпер «Арсеналу» Девід Сімен не сфолив на ньому, за що було назначено пенальті ^[12]. Після невдалої спроби переконати суддю відмінити пенальті, Фаулер невдало його пробив, але воротар м'яч не втримав і Джейсон Макатір забив з добивання ^[13]. Хоча багато людей вважає, що Роббі свідомо погано пробив з причини чесної гри^[14], сам Фаулер після матчу сказав: «Це моя робота як бомбардира і я хотів забити цей гол. Я намагався забити. Так трапилось, що це був невдалий пенальті» ^[15].

Фаулер був одним з гравців, яких у пресі прозвали «The Spice Boys». Назва був придуманий газетою Daily Mail з причини чуток, за якими Фаулер начебто зустрічається з учасницею гурту «Spice Girls» Еммою Бантон. Термін стали застосовувати до молодих партнерів Фаулера Джеймі Реднапп, Стен Коллімор, Девід Джеймс і Макманаман, які часто з'являлись в центрі уваги преси, бо проводили свій час витрачаючи гроші, гуляючи постійно в клубах. Футболістів назвали «The Spice Boys», спотворюючи назву жіночого гурту «Spice Girls», який перебував у ті часи на піку слави.

У сезоні 1997-98 Фаулер отримав травму, через яку не поїхав на Чемпіонат світу 1998 ^[16]. За його відсутності у складі «червоних» дебютував Майкл Оуен.

У 1999 році Фаулера було оштрафовано клубом на суму 60 тисяч фунтів стерлінгів за те, що після святкування голу у ворота «Евертона», він підбіг до лінії штрафного майданчика і зімітував нюхання кокаїну ^{[9][17] [18]}. Пізніше футболіст заявив, що це була відповідь фанатам «ірисок», які звинувачували його у вживанні наркотиків. Фаулер отримав за це чотири матчі дискваліфікації. У тому ж слуханні його відсторонили додатково ще на два матчі за насміхання над захисником «Челсі» Гремом Ле Со. Фаулер підбіг до нього ззаду і почав непристойно рухати тазом ^[18]. Комітет у підсумку дисквалікував футболіста на шість матчів та на 32 тисячі фунтів стерлінгів за два інциденти ^[19].

Сезон 2000-01 був для Фаулера найуспішнішим. Він з'явився у трьох фіналах, забивши 17 м'ячів, завоювавши всі три трофеї ^[20]. За відсутності травмованого Джеймі Реднаппа Фаулер отримав капітанську пов'язку ^[4]. Однак Фаулер став третім нападником, бо тодішній наставник Жерар Ульє виставив Майкла Оуена та Еміля Хескі на позиції бомбардирів.

Він взяв участь у четвертому раунді Кубка Ліги у матчі проти «Сток Сіті», зробивши хет-трик, гра ж закінчилася перемогою «Ліверпуля» 8-0. Це була друга найбільша перемога після завданої поразки «Фулхему» в 1986 році з рахунком 10-0 ^[21]. Забив Роббі і у фіналі проти «Бірмінгем Сіті».

У фіналі Кубка Англії Фаулер вийшов на заміну 77-й хвилині. На той момент «червоні» програвали 1-0, але згодом Майкл Оуен відзначився дублем. Фаулер підняв трофей разом з Самі Хююяпяя та Джеймі Реднаппом.

Чотири дні по тому Фаулер також вийшов на заміну у фіналі Кубка УЄФА проти «Депортіво Алавес». Він вийшов на 64-й хвилині, замінивши Еміля Хескі. Через сім хвилин Фаулер забив м'яч, але супернику вдалося перевести гру в додатковий час. «Ліверпуль» забив на 116-й хвилині, перемігши матч. Це був третій трофей для Фаулера в цьому сезоні.

У сезоні 2001-02 Фаулер з'явився у матчі за Суперкубок УЄФА проти мюнхенської «Баварії», який «мерсісайдці» виграли з рахунком 3-2 ^[22]. Після цього він перестає постійно потрапляти до основного складу. У жовтні 2001 року він забив перший за останні три роки хет-трик. Через нечасту появу у стартовому складі вболівальники почали говорити про конфлікт Ульє та Фаулера, а від того з'явились чутки про перехід футболіста до «Лаціо», «Арсенала» або «Лідс Юнайтед» ^[23]. Його останній матч був проти «Сандерленда», у якому він був замінений у перерві ^{[24] [25]}.

Незважаючи на свою популярність серед уболівальників «Ліверпуля», які назвали Фаулера «Богом»^[26], Майкл Оуен і Еміль Хескі стали партнерами по нападу, витіснивши Роббі. У результаті футболіст перейшов до «Лідс Юнайтед» за 12 мільйонів фунтів стерлінгів ^[27], наприкінці звинувативши Ульє у його тиску на газету Liverpool Echo, щоб більше тиснути на Фаулера.

Дебютував Фаулер за свою нову команду через місяць на полі «Фулхема»^[28], на тому ж стадіоні, де він дебютував за «Ліверпуль» вісім років тому. У частині сезону Фаулер забив 12 голів, допомагаючи «Лідсу» у кваліфікації Кубка УЄФА. Фаулера було включено до складу збірної Англії на ЧС-2002, але там він вийшов лише один раз на заміну у переможному матчі проти Данії.

Перед початком сезону 2002-03 Фаулера почала турбувати колишня травма стегна, яку він лікував до грудня ^[27]. Після цього, у другій частині сезону, Роббі забив 15 м'ячів у 31 матчі. Команда завершила сезон на 15-му місці, у результаті чого продовжила розвиватися фінансова криза, через яку в першій частині сезоні було продано декілька гравців.

У сезоні 2002-03 Фаулер перейшов до «Манчестер Сіті». Спочатку він відмовлявся від трансферу, у результаті чого почалась суперечка між тренером «Манчестер Сіті» Кевіном Кіганом та головою Девідом Бернштайном. Бернштайн покинув клуб^[29], а Фаулер нарешті підписав контракт з клубом 16 січня за три мільйони фунтів стерлінгів, а інші три залежно від його виступу ^[9]. За нову команду Фаулер дебютував 1 лютого 2003 року проти «Вест Бромвіч Альбіон» ^[30]. До кінця сезону Фаулер всього двічі відзначився у воротах суперника.

Фаулер продовжував боротися зі своїми проблемами зі здоров'ям, зігравши лише дев'ять повних матчів у сезоні 2003-04. У матчі проти «Ліверпуля» Фаулер відзначився забитим м'ячем; гра закінчилася нічиєю 2-2. До «Манчестер Сіті» з «Реал Мадриду» перейшов давній друг та партнер по нападу Стів Макманаман. Але дует не зміг відновити свою колишню форму з часів перебування у складі «червоних», у результаті чого отримав багато критики в свою адресу ^[31]. Того ж року Фаулера звинуватили у секс-скандалі, покритому газетою «News of the World» ^[32].

Не зважаючи на спад, Фаулер у другій частині сезону 2004-05 забив свій 150-й м'яч у Прем'єр-лізі у ворота «Норвіч Сіті» 28 лютого 2005 року. У матчі проти «Мідлсбро» Роббі не забив пенальті на 90-й хвилині, що завадило «Манчестер Сіті» виступити в Кубку УЄФА наступного сезону ^[33]. Попри це, Фаулер став найкращим бомбардиром команди, і увійшов до трійки призерів номінації Player of the Year за версією вболівальників ^[34]. Пізніше він назва це «одним з найбільших досягнень у свої кар'єрі» ^[35].

На початку сезону 2005-06 Фаулер отримав травму, вийшовши всього двічі на заміну за чотири місяці. У першому ж матчі після травми у Кубку Англії проти «Сканторп Юнайтед» 7 січня 2006 року Роббі зробив хет-трик ^[36]. На наступному тижні Фаулер забив третій м'яч у ворота «Манчестер Юнайтед». Незважаючи на все, Фаулер лише одного разу з'явився на полі перед тим як перейти до «Ліверпуля» на правах вільного агента ^[37].

27 січня 2006 року на правах вільного агента Фаулер повернувся з «Манчестер Сіті» до «Ліверпуля», підписавши контракт до кінця сезону. Уболівальники «Ліверпуля» тепло прийняли Фаулера, згадуючи його у натовпі після переможного фіналу Кубка УЄФА 2005 року в Стамбулі. У матчі проти «Бірмінгем Сіті» вони вивісили баннер з написом «Бог — номер одинадцять, ласкаво просимо назад до раю» (англ. 'God – number eleven, welcome back to heaven'). «Бог» — прізвисько, яке дали йому фанати, коли Роббі починав кар'єру в «Ліверпулі».

Після повернення Фаулер забив три м'ячі з офсайду, перш ніж забив перший гол 15 березня 2006 року в домашньому матчі проти «Фулхема», якому він забив свій перший гол за «червоних» 13 років тому.

Наступним голом за «Ліверпуль» у ворота «Вест Бромвіч Альбіон» Фаулер обігнав Кенні Далгліша у списку найкращих бомбардирів клубу. До 16 квітня Фаулер забив 5 м'ячів, але фізична форма Роббі все ще під сумнівом. Вже в травні Фаулеру запропонували новий річний контракт.

У своєму останньому сезоні в «Ліверпулі» Фаулер рідко з'являвся. Усі свої три голи на початку сезону Фаулер забив у ворота «Шеффілд Юнайтед». 25 жовтня 2006 року Фаулера було назначено капітаном команди, вперше після його повернення.

5 грудня Фаулер забив два голи в Лізі чемпіонів у ворота «Галатасарая», що не допомогло команді, яка програла з рахунком 3-2 ^{[38] [39]}.

1 травня 2007 року у півфіналі Ліги чемпіонів Фаулер не забив м'яч у ворота «Челсі» після пасу Дірка Кьойта. У серії післяматчевих пенальті «Ліверпуль» переміг ^[40].

13 травня у матчі проти «Чарльтон Атлетик» Фаулер востаннє вийшов з капітанською пов'язкою «Ліверпуля». Після матчу вболівальники скандували його ім'я, дякуючи йому за роки, проведені з командою. 1 липня Фаулер став вільним агентом. За два терміни гри в «Ліверпулі» Роббі забив 183 м'ячі в 369 матчах ^[6].

21 липня Фаулер підписав дворічний контракт з «Кардіфф Сіті» ^[41]. 28 серпня Фаулер дебютував в новій команді в Кубку ліги ^[42]. 22 вересня Фаулер забив перші два м'ячі у ворота «Престо Норд-Енд» ^[43]. У наступному матчі Фаулер також відзначився двічі у воротах «Вест Бромвіч Альбіон», «Кардіфф Сіті» переміг 4-2 ^[44]. У наступному раунді колишній клуб Фаулера «Ліверпуль» переграв «Кардіфф Сіті» 2-1 за сумою двох матчів ^[45].

У листопаді Фаулер поїхав у Франкфурт-на-Майні до спеціаліста по спортивним травмам, лікаря Ганса-Вільгельма Мюллера-Вольфарта ^[46]. Лікування стегна, що давно турбує Роббі проходить місяць і являє собою 28 ін'єкцій у стегно. 15 грудня Фаулер вийшов на заміну в матчі проти «Бристоль Сіті» ^[47].

17 січня було оголошено, що Фаулер скоріше за все пропустить залишок сезону 2007-08 через травму, після оперування якої з'ясувалось, що вона складніша, ніж думали до цього. Для лікування хірурги були змушені виконати декілька мікропереломів ^[48]. Фаулер спробував повернутися у кінці сезону, щоб зіграти в фіналі Кубка Англії проти «Портсмута» і був включений на заявку до матчу ^[49]. Але врешті-решт у матчі не зіграв, який «Кардіфф Сіті» програв ^[50].

Після довгих перипетій Фаулер підписав пробний контракт з «Блекберн Роверз» на три місяці ^{[51] [52]}. Дебют за нову команду відбувся 24 вересня у матчі Кубка ліги проти «Евертона» ^[53].

Його трирічний контракт з «Роверз» закінчився 12 грудня ^[54]. Не отримавши нових пропозицій від клубу^[55], Фаулер почав вести переговори з австралійським клубом «Норт Квінсленд Фурі» ^[56].

4 лютого 2009 року Фаулер підписав контракт з «Норт Квінсленд Фурі», переїхавши до Австралії разом з сім'єю ^[57].

За новий клуб Фаулер дебютував у липні 2009 року в програному матчі проти «Вулвергемптон Вондерерз» ^[58]. На сезон 2009-10 Фаулера назначено капітаном команди. Перший гол Роббі забив у ворота «Сіднея» з пенальті 8 серпня.

23 січня 2010 року Фаулер відмовився грати проти «Брисбен Роар» після того, як він зіткнувся з лавкою запасних ^[59]. 15 червня Фаулер підтвердив, що він подав позов до суду через закінчення контракту з клубом. Він судився з клубом та Футбольною федерацією Австралії, яка взяла на себе управління клубом ^[60].

27 квітня 2010 року Фаулер вирішив підписати контракт з «Перт Глорі»^{[61] [62]}, відмовившись від клубів Близького Сходу та австралійського «Сіднею» У середині червня Роббі приєднався до команди. 29 серпня Фаулер забив свій перший гол за «Перт» у ворота «Мельбурн Харт». Через матч Фаулер забив хет-трик у ворота «Мельбурн Вікторі».

7 липня 2011 року Фаулер підписав контракт з тайським клубом «Муангтонг Юнайтед», приєднавшись до колишнього захисника «Фулхема» Зеша Ремана.^{[63][64][65][66]}

16 жовтня 2011 року Фаулер у матчі проти «Чианграй Юнайтед» відзначився першим м'ячем у чемпіонаті Таїланду.^[67] 21 грудня 2011 року Роббі в поєднику з «ТТМ Лопбурі» забив свій 250-й гол у клубній кар'єрі.^[68] 28 лютого 2012 року Фаулер повідомив, що він покидає клуб після того, як з команди пішов тренер Славиша Йоканович ^[69].

У березні 2012 року Роббі тренувався у «Блекпулі». Тренер команди Іан Голловей повідомив, що з футболістом може бути підписаний контракт до кінця сезону.^[70] Але футболіст контракт так і не підписав, оскільки керівництво запропонувало нападнику заробітну плату в 100 фунтів на тиждень та премію 5 000 за кожен зіграний матч.^[71]

Після повернення до Англії Фаулер перебував у тренерському штабі команди першої ліги «Мілтон Кінз Донс». 7 квітня «Бері» підтвердив, що Фаулер буде тиждень працювати асистентом головного тренера ^[72]. У тому ж місяці Фаулер короткий термін тренував нападників «Ліверпуля».

Разом з давнім другом Стівом Макманаманом Фаулер інвестував гроші у кінний спорт. У 2005 році Фаулер увійшов до списку тисячі найбагатших людей Англії «Sunday Times Rich List».

2 вересня 2005 року Фаулер випустив книгу «Фаулер: моя автобіографія» (англ. Fowler: My Autobiography) про свою кар'єру футболіста. Після повернення до «Ліверпулю» Роббі поновив книгу, додавши ще один розділ.

Дружину Фаулера звати Керрі, вони одружились 9 червня 2001 року в місті Дунс у Шотландії. У них є три доньки: Медісон, Джая та Маккензі^[73] та син Джейкоб.

 Статистика матчів і голів за збірну —  Англія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
27-3-1996	Лондон	Англія	1 – 0	Болгарія	товариський матч	-
24-4-1996	Лондон	Англія	0 – 0	Хорватія	товариський матч	-
23-5-1996	Пекін	КНР	0 – 3	Англія	товариський матч	-
18-6-1996	Лондон	Нідерланди	1 – 4	Англія	ЧЄ 1996 - 1-й етап	-
22-6-1996	Лондон	Англія	0 – 0 д.ч. (4-2 п.п.)	Іспанія	ЧЄ 1996 - чвертьфінал	-
29-3-1997	Лондон	Англія	2 – 0	Мексика	товариський матч	1
15-11-1997	Лондон	Англія	2 – 0	Камерун	товариський матч	1
18-11-1998	Лондон	Англія	2 – 0	Чехія	товариський матч	-
9-6-1999	Софія (місто)	Болгарія	1 – 1	Англія	товариський матч	-
4-9-1999	Лондон	Англія	6 – 0	Люксембург	Відбір до ЧЄ 2000	-
8-9-1999	Варшава	Польща	0 – 0	Англія	товариський матч	-
27-5-2000	Лондон	Англія	2 – 0	Бразилія	товариський матч	-
31-5-2000	Лондон	Англія	2 – 0	Україна	товариський матч	1
3-6-2000	Та-Калі	Мальта	1 – 2	Англія	товариський матч	-
15-11-2000	Турин	Італія	1 – 0	Англія	товариський матч	-
24-3-2001	Ліверпуль	Англія	2 – 1	Фінляндія	Відбір до ЧС 2002	-
25-5-2001	Дербі	Англія	4 – 0	Мексика	товариський матч	1
6-6-2001	Афіни	Греція	0 – 2	Англія	Відбір до ЧС 2002	-
15-8-2001	Лондон	Англія	0 – 2	Нідерланди	товариський матч	-
5-9-2001	Ньюкасл-апон-Тайн	Англія	2 – 0	Албанія	Відбір до ЧС 2002	1
6-10-2001	Манчестер	Англія	2 – 2	Греція	Відбір до ЧС 2002	-
10-11-2001	Манчестер	Англія	1 – 1	Швеція	товариський матч	-
27-3-2002	Лідс	Англія	1 – 2	Італія	товариський матч	1
17-4-2002	Ліверпуль	Англія	4 – 0	Парагвай	товариський матч	-
26-5-2002	Кобе	Англія	2 – 2	Камерун	товариський матч	1
15-6-2002	Ніїґата	Данія	0 – 3	Англія	ЧС 2002 - 1/8 фіналу	-
Усього		Матчів	26		Голів	7

Досягнення

«Ліверпуль»

Володар

• Кубок Футбольної ліги: 1995, 2001
• Кубок Англії: 2001, 2006
• Кубок УЄФА: 2001
• Суперкубок УЄФА: 2001

Фіналіст

• Кубок Англії: 1996
• Ліга чемпіонів УЄФА: 2007

Англія

• Чемпіонат Європи з футболу (U-18) (1): 1993

Особисті

• Молодий гравець року за версією ПФА (2): 1995, 1996
• Рейтинг Fair Play УЄФА (1): 1997
• Гравець Прем'єр-ліги місяця (2): грудень 1995, січень 1996
• Команда року за версією ПФА (1): 1996
• Норт Квінсленд Фурі Гравець року (1): 2010
• Норт Квінсленд Фурі Золота Бутса (1): 2010

Примітки

1. ↑ ^{а б} Robbie Fowler profile (англ.). Liverpool F.C. Архів оригіналу за 10 листопада 2006. Процитовано 21 січня 2023.
2. ↑ Fowler, Robbie; Maddock, David (2005). Fowler: My Autobiography. London: Macmillan. с. 22. ISBN 1-4050-5132-9. (англ.)
3. ↑ Barrett, Tony (2 липня 2007). Fowler Week: Tony Barrett on Robbie. Ліверпуль. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
4. ↑ ^{а б в} Robbie Fowler – goalscoring phenomenon. LFCHistory. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
5. ↑ Boys of '93. The Football Association. 7 липня 2008. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
6. ↑ ^{а б} Robbie Fowler. Ліверпуль. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
7. ↑ Brown, Geoff (17 жовтня 1993). Football Round-Up: Hapless Barlow is in the red. The Independent. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
8. ↑ Fowler: My Autobiography, p. 128. (англ.)
9. ↑ ^{а б в г} Robbie Fowler Factfile. Manchester Evening News. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
10. ↑ Tongue, Steve (13 травня 2007). Giggs: 'This can be the best United ever'. London: The Independent. Процитовано 13 вересня 2008.
11. ↑ Hunter, Steve (30 листопада 2001). 50 Fantasic Fowler facts. Liverpool F.C. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
12. ↑ Davies, Christopher (18 грудня 2000). Di Canio in line for fair play awards. The Daily Telegraph. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
13. ↑ Moore, Gleen (25 березня 1997). Football: Liverpool survive Arsenal revival. The Independent. Процитовано 15 січня 2011.
14. ↑ Чи хотів Фаулер забити з пенальті? (рос.)
15. ↑ Dart, James; Goodhart, Benjie (5 вересня 2007). Has anyone missed a penalty on purpose?. The Daily Telegraph. Процитовано 15 січня 2011. (рос.)
16. ↑ Rich, Tim (12 квітня 2007). Fowler searches in vain for fitting end. London: The Daily Telegraph. Процитовано 23 серпня 2007. (англ.)
17. ↑ Prankster Faces Suspension. The New York Times. 7 квітня 1999. (англ.)
18. ↑ ^{а б} Для своїх людей (рос.)
19. ↑ Thorpe, Martin (10 квітня 1999). Fowler hit with six-match ban and record fine. London: The Guardian. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
20. ↑ Liverpool primed for title assault. BBC Sport. 13 серпня 2001. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
21. ↑ Shaw, Phil (30 листопада 2000). Football: Fowler hat-trick leads Liverpool record rout. The Independent. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
22. ↑ Super Liverpool record cup win. UEFA. 24 серпня 2001. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
23. ↑ Bascombe, Chris. FOWLER'S FUTURE PLAGUED BY THE SHADOW OF MACCA. Thefreelibrary.com. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 29 грудня 2010. (англ.)
24. ↑ Fowler: My Autobiography, p. 317. (англ.)
25. ↑ Heskey sinks Sunderland. BBC. 25 листопада 2001. Процитовано 21 березня 2010. (англ.)
26. ↑ Matthews, John; Harte, Adrian (3 лютого 2006). Liverpool – City of God. UEFA. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
27. ↑ ^{а б} Robbie Fowler. ESPN. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
28. ↑ How Fowler fared. BBC Sport. 2 грудня 2001. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
29. ↑ The costly truth about Fowler. Manchester Evening News. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
30. ↑ Baggies grab vital victory. BBC Sport. 11 лютого 2003. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
31. ↑ Moss, Stephen (21 вересня 2004). Spice Boy grows up. The Guardian. London. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
32. ↑ Greer, Germaine (16 грудня 2003). Nothing new about ugly sex. The Guardian. Процитовано 30 липня 2010. (англ.)
33. ↑ Rich, Tim (16 травня 2005). City pay the penalty for Fowler miss. The Daily Telegraph. London. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
34. ↑ James, Gary (2006). Manchester City – The Complete Record. Derby: Breedon. с. 504. ISBN 1-85983-512-0. (англ.)
35. ↑ Fowler: My Autobiography, p. 347. (англ.)
36. ↑ Man City 3–1 Scunthorpe. BBC Sport. 7 січня 2006. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
37. ↑ Liverpool make shock Fowler swoop. BBC Sport. 27 січня 2006. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
38. ↑ Cheese, Caroline (5 грудня 2006). Clockwatch: Champions League. BBC Sport. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
39. ↑ Nisbet, John (21 серпня 2001). Apologetic Fowler returns to the fold. The Independent. Процитовано 14 січня 2011. (англ.)
40. ↑ Eaton, Paul (2 травня 2007). Rafa hails spot-kick hero Zenden. Liverpool F.C. Процитовано 15 січня 2011. (англ.)
41. ↑ Padgett, Marc (22 липня 2007). Ecclestone eyes Arsenal deal as Fowler joins Cardiff. London: The Independent. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
42. ↑ Cardiff 1–0 Leyton Orient. BBC Sport. 28 серпня 2007. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
43. ↑ Cardiff 2–2 Preston. BBC Sport. 22 вересня 2007. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
44. ↑ West Brom 2–4 Cardiff. BBC Sport. 25 вересня 2007. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
45. ↑ Coventry to meet West Ham in cup. BBC Sport. 29 вересня 2007. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
46. ↑ Fowler seeks to solve hip worry. BBC Sport. 9 листопада 2007. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
47. ↑ Fowler targets Charlton. South Wales Echo. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
48. ↑ Robbie Fowler out for season. South Wales Echo. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 13 вересня 2008. (англ.)
49. ↑ Fowler in Cup final fitnes race. BBC Sport. 5 травня 2008. Процитовано 19 травня 2008. (англ.)
50. ↑ McNulty, Phil (17 травня 2008). Portsmouth 1–0 Cardiff. BBC Sport. Процитовано 19 травня 2008. (англ.)
51. ↑ Blackburn complete Fowler signing. BBC Sport. 12 вересня 2008. Процитовано 23 грудня 2008. (англ.)
52. ↑ Rovers agree Robbie deal. Sky Sports. 10 вересня 2008. Архів оригіналу за 12 січня 2009. Процитовано 10 вересня 2008. (англ.)
53. ↑ Blackburn Rovers 1–0 Everton. RTÉ. 24 вересня 2008. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 1 грудня 2008. (англ.)
54. ↑ Fowler departs Rovers. Lancashire Telegraph. 13 грудня 2008. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 18 грудня 2008. (англ.)
55. ↑ Blackburn release veteran Fowler. BBC Sport. 23 грудня 2008. Процитовано 23 грудня 2008. (англ.)
56. ↑ Monteverde, Marco (9 січня 2009). North Queensland Fury considering Robbie Fowler as marquee signing. Fox Sports. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 9 січня 2009. (англ.)
57. ↑ Robbie Fowler joins North Queensland Fury. Foxsports.com.au. 4 лютого 2009. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 29 грудня 2010. (англ.)
58. ↑ Chadwick, Justin (15 липня 2009). Fowler scores but Wolves still too good. The Age. Melbourne. Архів оригіналу за 17 липня 2009. Процитовано 29 серпня 2009. (англ.)
59. ↑ Jackson, Ed (24 січня 2010). North Queensland Fury, Robbie Fowler to hold crisis talks over no-show. foxsports.com.au. Процитовано 24 січня 2010. (англ.)
60. ↑ Furious Robbie Fowler vows to sue North Queensland Fury. BBC Sport. 15 червня 2010. Процитовано 15 червня 2010. (англ.)
61. ↑ Robbie Fowler makes A-League switch to Perth Glory. BBC Sport. 27 квітня 2010. Процитовано 15 червня 2010. (англ.)
62. ↑ Braden Quartermain (27 квітня 2010). Robbie Fowler signs with Perth Glory. Perth Now. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 29 грудня 2010. (англ.)
63. ↑ Robbie Fowler signs for Muang Thong United. ESPN. 7 липня 2011. Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 7 липня 2011. (англ.)
64. ↑ Robbie Fowler to play for Thai club. Straits Times. 7 липня 2011. Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 7 липня 2011. (англ.)
65. ↑ Fowler to play in Thailand. Times Live. 7 липня 2011. Процитовано 7 липня 2011. (англ.)
66. ↑ Fowler in shock move to Thailand. Yahoo! Eurosport. 7 липня 2011. Процитовано 7 липня 2011. (англ.)
67. ↑ Muang Thong United - Chiangrai United [Архівовано 2012-01-16 у Wayback Machine.] (англ.)
68. ↑ TTM Phichit - Muang Thong United [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.] (англ.)
69. ↑ New coach for SCG Muang Thong United. BangkokPost. 28 лютого 2012. (англ.)
70. ↑ Фаулер тренируется с Блэкпулом (рос.)
71. ↑ Фаулера в Блэкпуле не будет (рос.)
72. ↑ Offer of help accepted [Архівовано 30 червня 2012 у Archive.is] (англ.)
73. ↑ Fowler: My Autobiography, p. 351. (англ.)

Посилання

• Профіль на сайті «Перт Глорі» (англ.)
• Профіль на сайт Goal.com (англ.)
• Профіль на cardiffcityfc.co.uk (англ.)
• Профіль на liverpoolfc.tv (англ.)

Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»