Колишній актор Айдин, вийшовши на пенсію, утримує невеликий готель під назвою «Отелло», який він отримав у спадок в найближчому поселенні посеред анатолійських степів. Колись Айдин був неймовірно талановитим актором, який деякий час просто купався у славі, але як виявилося, з часом усе проходить. Тепер чоловік займається власним бізнесом, веде оглядову колонку місцевої газети та мріє написати серйозну працю з історії турецького театру. Проте, незважаючи на зимову відсутність постояльців, робота над книгою стоїть на місці. Його розлучена сестра Некла нарікає, що брат не прагне зайняти помітніше становище в суспільстві. Молода дружина Айдина Нихаль займається добродійністю: збирає кошти на ремонт шкіл, влаштовуючи звані обіди для місцевих багатіїв, ревно охороняючи свою автономність від усіх, включаючи ненависного чоловіка.
Одного разу містечко накриває велика хмара, яка викликала небувалий снігопад. З готелю від'їжджають постояльці і тепер він залишається абсолютно відрізаним від цивілізації. Сім'я занурюється немов у зимову сплячку і кожен з її членів залишаюється зі своїми думками наодинці.
Фільм знято турецькою кінокомпанією «NBC Film» в співпраці з турецьким «Zeynofilm», німецьким «Bredok Film Production» і французьким «Memento Films». На зйомки також було виділено 450 000 євро європейським фондом «Eurimages»[6]. Зйомки фільму відбувалися упродовж двох зимових місяців у Каппадокії, після чого чотири тижні велися роботи над студійними сценами в Стамбулі.
У фільмі в дуже декларативній формі присутні відсилання до російської літературної класики (Толстой, Достоєвський, Чехов). Сцена спалювання грошей безпосередньо запозичена з роману «Ідіот»[7].
Нагороди та номінації
У цілому фільм отримав 18 національних та міжнародних фестивальних та професійних кінонагород та 28 номінацій[8]