За свідченнями Евлія Челебі, палац калги-султана перебував у передмісті Акмесджита, Султан-Базарі, що налічував —
«Триста сімдесят будівель, критих черепицею, з викладеними з каменю стінами.»
Сам палац налічував приблизно 200 споруд —
«…Двоповерхових, складених з каменю, з кероюнюшами (приміщеннями для проведення заседаний дивана), зі світлими та роскішними кімнатами. Але все це влаштовано та прикрашено не настільки чудово, як у ханському палаці в Бахчисараї. Поруч знаходятьсякімнати секбанів та кей-кавусова кухня. На широкої площі цього палацу <…> соборна мечетьМенґлі Ґерай-хана. Це маленька мечеть, крита черепицею, з одним кам'яним мінаретом старої конструкції.»
У зв'язку з цим можна припустити, що Менґлі Ґерай міг мати відношення до будівництва й самого палацового комплексу калги-султана.
Імовірно, палацовий комплекс був побудований наприкінці XV — на початку XVI століття, і був зародком Акмесджита. Пізніше місто складалося з двох частин — Султан-Базар на березі Салгиру, та власне місто на пагорбі, сучасне Старе місто.[6]
Палац калги-султана було зруйновано наприкінці XVIII століття після анексії Криму Російською імперією. На тому місці, де він розташовувався, у XIX столітті був побудований завод з виготовлення пива — броварня Вайсборда. Наразі споруди пивного заводу знесено.[7]
Територія, де розташовувався палац, археологічно не досліджена.[8]
Можливо, до палацових будівель відносяться підземні споруди в основі скель Дженакай-Кир (Петрівські скелі).
Далі на схід у 1784 році з'явилася Петрівська слобідка, що була заснована російськими солдатами. На вулиці Воровського, по непарній стороні № 29-39, збереглося кілька будинків, що були побудовані в серпні-вересні 1784 звільненими з російської армії за ордером Г. О. Потьомкіна солдатами. Місце було вибрано з розумом: на території зруйнованого палацового комплексу було вдосталь будівельних матеріалів, земля тут була заплавна, заливна, з річковими наносами, а вода — поруч. Незабаром з південних губерній привезли молодих селянок, майбутніх дружин. Заснована слобода одержала назву Петрівської — мабуть, на ім'я наглядача поселення капітана Вятського піхотного полку Петра Ванникова, що писав у рапорті від 28 жовтня 1784 року:
«Поблизу цього міста Ак-Мечеті побудовано поселеними солдатами двадцять мазанок, в яких вони житимуть …».
Навесні 1785 р. у слободі вже мешкало близько 500 колишніх солдатів і солдатських сімей. Згодом слобода переросла у село Підгородне-Петрівське, що за постановою губернського правління 30 квітня 1865 року було приєднано до міста.[9]
Фабрика Товариства А. І. Абрикосових синів, близько 1900 року.
У 1879 році у районі була введена в дію кондитерсько-консервна фабрика Абрикосова.
Джерела
Абдульвапов Нариман Ремзиевич: Дворец калги-султана Крыма в Акмесджите
Дюбуа де Монпере Ф. Путешествие по Кавказу, к черкесам и абхазам, в Колхиду, в Грузию, Армению и в Крым: в 6 томах. Париж, 1843. Т. 5, 6. Симферополь: Бизнес-Информ, 2020. 368 с.
Кондараки В. Х. Универсальное описание Крыма. Ч. 14. СПб., 1875.
КРИМСЬКА СВІТЛИЦЯ № 5/2021
Некрасов А. М. Возникновение и эволюция Крымского государства в XV—XVI веках // Отечественная история. 1999. No 2. С. 48–58.
Паллас П. С., Третья учебная экскурсия.— С. 118.
Риза Сейид Мухаммед. Ассебь о-ссейярь или Семь планеть, содержащiй Исторiю крымскихь хановь от Менгли-Гирей хана 1-ro до Менгли-Гирей хана 2-го / Казань: изд.: М. Казембек, 1832.
Сейдалиев Э. И. Разведки на месте предполагаемого местонахождения дворца калги-султана в Симферополе // История и археология Крыма. 2018. No 8. С. 110—113.
Эвлия Челеби. Книга путешествия. Крым и сопредельные области: Извлечение из сочинения турецкого путешественника XVII века. Издание 3-е исправленное / пер. и коммент. Е. В. Бахревского. Симферополь: ГАУ РК «Медиацентр им. И. Гаспринского», 2017. 312 с.
Примітки
↑Бєляєв, Бєляєв Юрій Анатолійович (2010). Топонимика Крыма 2010, Сборник статей, Памяти Игоря Леонидовича Белянского (російською мовою) . Сімферополь: Видавництво «Унiверсум». с. 407.
.svg){kind=small}
