За однією з версій місто отримало назву від р. Сіверський Донець (рос.Северский Донец), яка у XIX ст. і до середини XX ст. мала назву рос.Сѣверный Донецъ (згодом рос.Северный Донец)[5] Назва міста російською мовою Северодонецк. За іншою версією, назва походить від розташування на півночі Донецького краю.[6]
Українська назва міста має досить заплутану історію. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 27.01.1950 «Про перейменування селища міського типу Лисхімстрой Лисичанського району Ворошиловградської області» видали російською мовою, і назву міста було вказано як Северодонецк, що згодом українською стали передавати як Сєвєродонецьк. Проте таке написання є помилковим в українській мові, і написання назви міста в багатьох джерелах (словниках, картах і офіційних документах) було виправлено, але це не було закріплено на офіційному рівні. При цьому в повідомленні про віднесення смт до категорії міст районного значення вжито назву Сєверодонецьк.[7]
Деякі сучасні українські друковані видання використовують також назву Сіверодонецьк.[13][14]
У той же час офіційною була назва Сєверодонецьк, що було б справедливим, якби стосувалося міста в Росії, натомість правило щодо транслітерації російської мови українською невиправдано застосували щодо міста в самій Україні[15].
В Енциклопедії українознавства головною назвою міста є Сіверськодонецьке, іншими — Сєверодонецьке та Північнодонецьке.
У нормативно-правовому документі «Класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України» місто значилось Сєверодонецьк. Така ж сама назва була в останні роки у інших офіційних документах. В самому місті на вивісках установ до середини 1990-х переважало написання Сєверодонецьк, однак зустрічалося Северодонецьк і Сєвєродонецьк.
У 1995 затверджений герб міста, на якому написано Сєвєродонецьк. Після чого в місті почалося широке впровадження такого написання. 11 квітня2008 року у «Відомостях Верховної Ради України» було опубліковане повідомлення Луганської обласної ради про уточнення назви міста і закріплення первісної офіційної форми назви[16], посилаючись на Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 27 січня 1950 «Про перейменування селища міського типу Лисхімстрой Лисичанського району Ворошиловградської області». Відтоді місто в офіційних документах називається Сєвєродонецьк.
Восени 2021 уповноважений із захисту державної мовиТарас Кремінь звернувся до керівників низки органів місцевого самоврядування (зокрема, Сєвєродонецька) з закликом привести у відповідність до законодавства назви населених пунктів, які не відповідають українському правопису і наслідують російську мову[17].
19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування Сєвєродонецька на Сіверськодонецьк[20]. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності[21].
Географія
Сіверськодонецьк розташований у західній частині Луганської області на прикордонні Донбасу та Слобожанщини. Стоїть на лівому березі Сіверського Дінця, біля гирла річки Борова. З Лисичанськом з'єднаний трьома мостами.
Місто розташоване у степовій зоні і стоїть на піщаних дюнах і річкових ґрунтах. Місцевість рівнинна з невеликими підняттями (50—80 м над рівнем моря). Навколо Сіверськодонецька ростуть заплавні ліси на алювіальних ґрунтах, порізаних численними старицями Сіверського Дінця (озера Клішня, Кривеньке, Зимівне, Піщане, Туба, Боброво та ін.). Навесні спостерігається паводок із підняттям рівня води від 2 до8 м з підтопленням приміських територій.
Площа міста складає 58 км², з них 20 км² під житловою забудовою і 20 км² під промисловими об'єктами, решту займають ліси та 2 озера. В адміністративних межах міста проходить залізнична магістраль Сватове — Попасна, а також регіональна автошлях Р-66.
Північно-західна частина міста омивається річкою Борова (притока Сіверського Дінця), а південно-західна Сіверським Дінцем.
Середня макс. і мін. температури повітря (°C) Атмосферні опади (мм), за рік : 514 мм.
Клімат помірно континентальний з нетривалою прохолодною зимою та дуже спекотним літом. Середня температура влітку: +24…+30 °C. Найспекотніша погода — початок серпня, повітря прогрівається до +36…+40 °C. Червень — найвітряніший місяць. Восени погода прохолодна та волога, можливі ранні заморозки. Зима зазвичай починається в грудні. Середня температура зими: −2…−4°C. Найхолодніший місяць — січень. Весна спочатку прохолодна та волога, з кінця квітня стрімко теплішає до літніх температур. Потужні грози у травні.
Перед початком Другої світової війни у Лисхімбуді були вже 47 будинків і 9 бараків, працювала школа, клуб, дитсадок та дитячі ясла. 10 корпусів хімкомбінату були повністю змонтовані і вступили в передпусковий період. На початку війни почався демонтаж обладнання для евакуації його в Кемерово, Чирчик, Губаху. 11 липня1942 року гітлерівські війська війшли до Лисхімбуду. 123 юнаки та дівчини з селища були вивезені до Німеччини. Період окупації тривав майже 7 місяців.
1 лютого1943 року Лисхімбуд був відбитий радянськими військами 41-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора М. П. Іванова за підтримки танкистів 110-ї танкової бригади[23] 18-го танкового корпусу. 10 грудня цього ж року Ворошиловградський обком партії прийняв спеціальне рішення про відновлення і подальшу розбудову Лисичанського азотно-тукового комбінату. У Лисхімбуді приступили до відновлювальних робіт.
Селище Лисхімбуд в 1950 році було перейменоване на Сєвєродонецьк і отримало статус селища міського типу. Створена Сєвєродонецька філія Державного інституту азотної промисловості. Напередодні нового 1951 року будівельники здали перші цехи хімкомбінату. 1 січня1951 року був отриманий перший продукт хімкомбінату — аміачна селітра (на привезеній сировині). 6 січня видав першу продукцію цех слабкої азотної кислоти. 25 січня підписано акт прийому в експлуатацію перший цехів хімкомбінату. 16 лютого підприємство включено до числа діючих.
У 1958 році Сіверськодонецьку присвоєно статус міста районного підпорядкування. У 1970-х роках вперше в країні в промислових умовах українські хіміки отримали сіль АГ. Побудовано та здано в експлуатацію Льодовий палац спорту, почався тролейбусний рух.
Незалежна Україна
Кінець XX — початок XXI століття
У 1990-х роках прийнята програма приватизації майна державних комунальних підприємств. Відкрився Сєверодонецький технологічний інститут. У СПО «Азот» відкрилося нове виробництво азотної кислоти, а в СПО «Склопластик» — установка спалювання твердих відходів. Приступив до роботи дворічний університет музичної культури. У Сіверськодонецьку відкрилося представництво МАУП, створено багатопрофільний ліцей, колегіум Києво-Могилянської академії, гуманітарно-естетичну гімназію, представництво ЕКОМЕН.
У 2000-х роках Сіверськодонецьк посідає друге місце на Луганщині з розвитку малого підприємництва. Побудовано новий Палац тенісу. Розпочато реконструкцію «Сіверськодонецької ТЕЦ», і переведення її з рангу газової ТЕЦ в ранг газово-вугільних ТЕЦ. Веде активну роботу компанія-розробник відеоігор «Best Way».
У 2014 році народний депутатЛяшко повалив пам'ятник Леніну[24](рос.) 19 травня 2015 року невідомими було ліквідовано пам'ятникМ.Калініну[25](рос.), а 20 — пам'ятник Я.Свердлову. У ніч на 22 травня відбулася спроба повалити пам'ятникК. Ворошилову.
[26](рос.) У червні 2015 пам'ятник Ворошилову було демонтовано.[27](рос.) Того ж року сіверськодонецькі депутати не захотіли перейменовувати вул. Леніна і пр. Радянський.[28](рос.) Лише 25 січня 2017 року міський головаВалентин Казаков видав розпорядження щодо перейменування вул. Леніна на бульвар Дружби Народів, вул. Жовтневої на вул. Юності, пр. Радянського на пр. Центральний та пл. Радянської на пл. Миру.[29]
2 листопада 2017 року у Сіверськодонецьку був вбитий Сергій Самарський, депутат міської ради з активною проукраїнською позицією, журналіст, який займався антикорупційної діяльністю.[30]
Улітку 2020 р. поблизу Сіверськодонецька виникли дві лісові пожежі: 6 липня, яка забрала 3 життя[31](рос.), та 30 вересня, яка забрала 11 життів.[32] Згоріли сотні будинків та більш 20 тис. га лісу. 2 грудня створено Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради з питань розслідування причин виникнення у 2020 році масштабних пожеж у Луганській області.[33] 9 лютого 2021 року Державне бюро розслідувань повідомило про підозру трьом посадовцям ДСНС, які підробляли акти гасіння пожеж на Луганщині. За даними слідства, сили та засоби пожежно-рятувальних загонів до місця пожежі не виїжджали. 4 лютого суд відсторонив голову ДСНС Луганщини М. Пшика від посади.
28 липня 2020 року утворено Військово-цивільну адміністрацію м. Сіверськодонецьк Луганської обл. ВЦА виконує повноваження, характерні для органів місцевої влади, у тому числі делеговані Законом України «Про військово-цивільні адміністрації» № 141-VIII, прийнятим Верховною Радою України 03.02.2015. Головою ВЦА призначений Олександр Стрюк. 19.02.2021 Президент України своїм указом реорганізував та ліквідував ВЦА м. Сіверськодонецьк Луганської області. Натомість було створено Сіверськодонецьку міську ВЦА Сіверськодонецького району Луганської області.
24 лютого2022 року Російська Федерація розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну, однією з цілей якого стало захоплення (відповідно — окупація) Донецької та Луганської областей. Захоплення останньої почалося майже одразу: російські загарбники обстрілювали населенні пункти, знищували інфраструктуру, соціальні об'єкти та житлові будинки.
Окупанти влаштували артилерійський обстріл Сіверськодонецька — під обстріли потрапили житлові квартали міста[45]. В місті оголошено евакуацію мирного населення. Зі станції Лисичанськ організовано рух евакуаційних потягів. У Сіверськодонецьку введено комендантську годину з 21:00 до 05:00[46].
2 березня2022 року у Сіверськодонецьку зафіксовано попадання снарядів у дитячий садочок та по проспекті Центральний, перебито тепломережу та газопровід, вибито скло у житлових будинках на Гвардійському проспекті та вул. Науки[47].
3 березня через щільні обстріли місто лишилось без газу. 8 березня у Сіверськодонецьк надійшли харчові продукти від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, організовано гаряче харчування для тих, хто перебуває у бомбосховищах[48].
10 квітня2022 року тривали обстріли міста російськими загарбниками, серйозних руйнувань зазнали житлові будинки. Соціальна та критична інфраструктура Сіверськодонецька знищена майже повністю[49].
Станом на 12 травня, із передвоєнної кількості населення у 100 тисяч, в місті залишилось близько 15 тисяч мешканців. Евакуація людей майже зупинилася: це викликано як постійними обстрілами, так і небажанням місцевих залишати рідний край.
27 травня російська диверсійно-розвідувальна група (ДРГ) захопила готель «Мир» на околиці міста[50]. Згодом окупанти просунулися до центральної частини міста. Тривають вуличні бої.
Російськими агресорами було зруйновано 70 % міста. Після захоплення ворогом більшої частини Рубіжного було зруйновано міст через річку Борова[51].
Від російських авіаударів та артобстрілів понад чотири сотні сіверськодончан ховаються в укриттях заводу «Азот». Рашисти не дають «зеленого коридору» для евакуації мирного населення на територію, підконтрольну Україні. Окупанти знищили всі три мости між Сіверськодонецьком і Лисичанськом. Аби не потрапити в кільце, українські підрозділи вийшли з Сіверськодонецька[52].
25 червня місто повністю захопили рашисти. Окупанти призначили так званого «коменданта міста» і намагаються встановлювати свої порядки. Війська загарбника знищили Сєвєродонецьку ТЕЦ[53].
Опублікована карта зі світлинами зруйнованих будівль міста[54](рос.)
25-го червня 2022 року українські війська вийшли зі зруйнованого російськими військами міста.
В окупації
Місто знову потрапило під російську окупацію, вдруге після періоду з 22-го травня по 22 липня 2014 року[55][56][57].
Наслідком змін в соціальній сфері та війни є те, що значна частина населення з окупованої частини Луганської області була змушена переїхати на території, де бойові дії вщухли та стан соціальної інфраструктури задовільний. Також чинником, що призвів до зростання населення міста майже на 40 тис. осіб є переведення майже всіх державних обласних установ разом з їхніми робітниками до Сіверськодонецька. У таблиці данні наведені без врахування внутрішньо переміщених осіб.
Етнічний склад населення міста на 2001 рік був представлений таким чином:[58]
У місті також діють декілька науково-інженерних підприємств («Мікротерм», «Антекс-автоматика», «Хімтехнологія»), Сєвєродонецька ТЕЦ, хлібокомбінат та інші. Тут розташовується компанія-виробник відеоігор Best Way, яка стала відомою завдяки серії ігор «У тилу ворога» і своєму ПО «GEM». Best Way є сертифікованим виробником персональних комп'ютерів.
У Сіверськодонецьку доволі розвинуте транспортне сполучення. З іншими містами місто сполучається за допомогою аеропорту, залізниці й автобусів. Дуже щільно розвинута мережа внутрішньоміських і приміських транспортних маршрутів тролейбусів, автобусів та маршрутних таксі.
У місті є тільки вантажна станція Предмостова — вона обслуговує весь промисловий сектор Сіверськодонецька. Найближчі пасажирські залізничні станції знаходяться у Лисичанську (4 км) і Рубіжному (7 км). Біля залізничної станції Лисичанськ зупиняється пасажирський транспорт, який з'єднує Сіверськодонецьк і Лисичанськ.
З метою організації забезпечення постачання вугілля для Луганської ТЕСзалізничним транспортом у 2017 р. розглядається проєкт будівництва залізничної лінії Сіверськодонецьк—Бахмутівка регіональної філії «Донецька залізниця». Вибір остаточного варіанта, траси проходження і оцінку остаточної вартості реалізації кожного проєкту може бути здійснено тільки після виконання проєктно-вишукувальних робіт (передпроєктної розробки) і підготовки проєктно-кошторисної документації[59].
Схід SOS — громадська ініціатива, створена 5 травня 2014 року. Основні напрямки діяльності — допомога переселенцям, постраждалим у ході війни, мешканцям прифронтових територій, допомога у звільненні заручників, висвітлення подій на Донбасі та адвокаційна діяльність на захист інтересів переселенців та мешканців Донбасу[73]. Бере участь у коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі».
Карітас
У Сіверськодонецьку знаходиться офіс благодійної організації Карітас. Вона брала участь у чисельних благодійних проектах на території міста, таких як, а також надавала допомогу людям, які постраждали внаслідок російського вторгнення в Україну.
Знаходиться на вул. Хіміків у будинку 28. Був побудований у 1963 р. як «Палац культури будівельників». З 1992 р. Палац знаходиться в комунальній власності і називається міським.[77]
Глядацький зал на 500 місць (враховуючи 80 місць на балконі) дозволяє приймати гастролі інших колективів та музичних гуртів.
У МПК працює бібліотека, читальний зал, функціонує центр молодіжного дозвілля.
Шість колективів, які діють у Палаці культури й мають звання «Народний» та «Зразковий»:
народний ансамбль бального танцю «Еврика», керівник — почесний громадянин[78] міста Сіверськодонецька Сергій Кулаков[79]
народний хор «Козачі наспіви», керівник — підполковник Українського козацтва Іван Крохмаль
народний театр, режисер Сергій Пиоваров (існував до 2020 р.)
народний хор ветеранів праці «Надія», керівник Юрій Чепелев
народний ансамбль естрадної пісні «Луч»
зразковий ансамбль бального танцю «Мрія», керівник Віра Кулакова.
Всього в міському Палаці культури працюють 21 колектив художньої самодіяльності, які охоплюють всі жанри мистецтва.
Творчі колективи Палацу представляють місто на обласних, всеукраїнських, міжнародних конкурсах та фестивалях.
У 2008 році земельна ділянка була віддана у аренду під забудову приватній фірмі, яка планувала побудувати тут супермаркет. Але поки погоджували перенесення пам'ятника М. Гоголю, був обраний новий голова міста, і договір не подовжили. Відновлений у 2012 році волонтерами та утримується за кошти приватних спонсорів.[джерело?]
З 2014 року в місто переїхав та почав базуватися у Сіверськодонецьку Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр.
Першою прем'єрою після евакуації у Сіверськодонецьк стала вистава «Наша кухня» за п'єсою Асі Котляр, режисер — Григорій Богомаз-Бабій, який переїхав у Сіверськодонецьк з Дніпропетровська.[84][85]
Сєвєродонецький міський театр драми було створено 1993 року за рішенням міськради. У період 1995—2008 років, що став часом становлення і піднесення театру як осередку культури та мистецтва міста і області, театром керував випускник Київського театрального інституту ім. Івана Карпенка-Карого (режисерський факультет) і Харківського інституту мистецтв (акторський факультет) Олег Александров. У 2014 театр припинив існування.
«Остання спроба» Сіверськодонецький міський театр, 2012
«Вечір» ПК Хіміків 2014
ПК Хіміків, 2014
С.Пивоваров, 2018
С.Пивоваров, 2017
2009 О.Бірюстюков
Галерея мистецтв
Сіверськодонецька галерея мистецтв. Вул. Курчатова, 17[89][90]
Бібліотеки
У 2001 році в Сіверськодонецьку працювало 117 осіб в 49 бібліотеках. Серед них: 7 державних, 2 профспілкових, 1 медична, 9 технічних, 5 при ПТУ, 20 шкільних, 2 вишу і технікуму, 3 — інших систем і відомств. Загальна кількість бібліотечних фондів становила 2 057 264 примірники.
Музей археології при Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля (2020 р.)[95](рос.)
Станом на 2021 рік власного краєзнавчого музею у Сіверськодонецьку немає.[96]. 13 грудня 2021 розпорядженням № 2584 керівника ВЦА створено юридичну особу — комунальний заклад «Музей міста Сіверськодонецьк».[97][98]
Найвідомішими виданнями у місті є «Сєвєродонецькі вісті» та «Сєвєродонецький хімік». Серед іншої преси є громадсько-політичні видання: «Правовий простір» та «В'язень»; розважальні: «Анонс-ТВ», «Наш телегід», «Марь Ванна», «Смачніше не буває», «Еврика» та «Ескулап»; серед інших: «Вогні Сіверськодонецька».
У місті нараховується 51 вулиця, 8 провулків, 1 шосе, 4 проспекти і 3 площі. Під час декомунізації в Сіверськодонецьку було перейменовано 2 вулиці, 1 проспект і площа: вулиця Леніна (тепер Дружби народів), вулиця Октябрська (тепер Юності), проспект Радянський (тепер Центральний) та Радянська площа (тепер площа Миру). Найдовшою у місті є вулиця Богдана Ліщини (5280 метрів), а найкоротшою — Московська (180 метрів). Єдиним шосе у місті є шосе Будівельників.
Інтернет-провайдери
Серед провайдерів, які доступні для підключення у Сіверськодонецьку, — Укртелеком, Інтертелеком, HomeLAN, Starline, NetLink, Мережа Ланет (Вокар-Холдинг), Провеб.
Олександр Гостіщев — командир штурмового полку «Цунамі» штурмової бригади «Лють» Гвардії наступу, екс-начальник Управління патрульної поліції у Сіверськодонецьку, Лисичанську та Рубіжному.
Кожушко Олександр Сергійович (1980—2022) — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни, загинув 19 травня 2022 року в ході російського вторгнення в Україну
У Сіверськодонецьку розвинуті такі види спорту як футбол, волейбол, теніс, плавання, зимові види спорту тощо. Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» ще за часів радянського режиму утримувало власну футбольну команду майстрів «Хімік».
У місті є Палац тенісу. Криті корти стали місцем проведення тренувальних зборів провідних гравців країни, регулярно проводилися зимові чемпіонати України, а у 1962 році навіть проводився зимовий Чемпіонат СРСР. У 1975 році побудований Сєвєродонецький льодовий палац спорту. Перші 10 років використовувався, як льодова арена, для хокею та фігурного катання, потім — як концертний зал. 5000 глядацьких місць. З 2005 по 2014 — тренувальний та ігровий майданчик жіночої волейбольної команди «Сєвєродончанка»[137]. З 2019 р. — ДЮСШ-4. У місті є стадіон та футбольний клуб «Хімік». У 1960—1973 і 1991 роках команда виступала в чемпіонатах СРСР. У 1992—1998 роках виступала у Першій лізі чемпіонату України. Зараз виступає в Чемпіонаті Луганської області. На берегах озер Чисте та Паркове волонтерами створені майданчики для пляжного волейболу. Також у місті діють численні спортивні школи, кінно-спортивний клуб «Фаворит» та сімейно-спортивний центр «Магма».
Урбаноніми
Існує досить багато урбанонімів пов'язаних з Сіверськодонецьком.
↑Така адаптація має правописні підстави для міст РФ. При адаптації прізвищ та географічних назв російська літера е передається через е, окрім кількох особливих випадків, зокрема, коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і (на місці колишнього ятя).
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.