Фальшиві друзі перекладача, хибні друзі перекладача (калька з фр.faux amis), або міжмовні омоніми — це пари слів або фраз із різних мов або діалектів, які мають однаковий вигляд або однакове звучання, але означають різні речі.
Хибні друзі часто ускладнюють вивчення мови, і викликають помилки в перекладі. Щоб запобігти таким помилкам, складають списки «хибних друзів».
Наприклад:
англ.resin («смола, камедь, ґлей, каніфоль») і укр.резина (англ.rubber).
рос.опыт («дослід», «досвід») і укр.опит (рос.опрос).
нім.Gift («отрута») і англ.gift («дарунок, обдарованість, хист»).
фр.perron («платформа, ґанок») і укр.перон (фр.quai).
Причини виникнення
Зсув семантики в процесі розвитку споріднених мов
Перший варіант: слово з мови-предка набуває різних значень у процесі окремого розвитку мов-нащадків, значних розбіжностей у семантиці. Наприклад, англ.gift означає «дар», а нім.Gift — «отрута», англ.gifted — «обдарований, талановитий», а нім.giftig — «отруйний». Обидва слова походять від прагерм.*giftiz — «давання», «щось дане».
У процесі історичного розвитку мови може спостерігатися розширення, або навпаки звуження семантики слова. Іноді зберігається лише його денотативне значення, а конотаційне змінюється: так, в українській і російській мові слово жид колись було нейтральним, тепер вживається як дисфемізм[1], а пол.Żyd зберегло свою конотаційність, означаючи просто «єврей», «юдей». Слово «негр» (від ісп.negro — «чорний») у багатьох мовах вважається нейтральним, але є образливим в англійській, зокрема, в США (нормативними вважаються слова Afro-American — «афроамериканець» або black — «чорний»).
У східнослов'янських мовах слова, похідні від праслов.*vonь, означають «поганий запах», «сморід», «смердіти» (укр.воняти[2], рос.вонять, вонь, вонючий), а в західнослов'янських (пол.woń, чеськ.vůně, словац.vôňa) вони є нейтральними, означаючи просто «запах» (у чеській voňavka означає «парфуми»). Це сталося внаслідок того, що в праслов'янській мові *vonjati означало «пахнути», а *vonь — «запах». Надалі значення його зсунулося у східнослов'янських діалектах, а в західнослов'янських залишилося первісним. У церковнослов'янській мові існують похідні від *vonь, які теж відбивають первісне нейтральне значення слова: благовоніє («пахощі»), благовонный («духмяний», «запашний») і зловоніє («сморід», пор. укр.зловонний[3], яке за походженням є церковнослов'янізмом). І навпаки, слово «запах» є нейтральним у східнослов'янських мовах, а в деяких західнослов'янських (чеськ. і словац.zápach) означає «неприємний запах».
У близькоспоріднених мовах слова спільного походження можуть набувати не просто різних, але й навіть протилежних значень. Наприклад, чеське і словацьке čerstvý означає не «черствий», а «свіжий»; пол.zapomnieć означає «забути», а рос.запомнить — «запам'ятати»; основне значення укр.запам'ятати — «утримати в пам'яті» (лише зрідка — «призабути»[4]), а російське запамятовать вживається виключно в значенні «призабути». Українське вродливий і польське urodliwy означають «гарний», «красний», а російське уродливый — навпаки, «потворний», «бридкий». Подібні протилежні значення слів у споріднених мовах можна розглядати як наслідок енантіосемії, а також як її окремий випадок.
При запозиченні слова з іншої мови може відбутися зміна його значення, і воно стане неточним відповідником слова-джерела. Нерідко нове значення походить від одного зі значень слова у мові-джерелі:
Тюркське балык («риба») вживається в українській та російській мовах у значенні «просолена і пров'ялена спинка великої красної риби», «балик».
Англійське old-timer («старик», «ветеран») запозичене в багато мов зі значенням «класичний автомобіль».
Від англійського dry dock («сухий док», «портова споруда для ремонту суден, а іноді і їх будування») в українській походить слово док, хоча в самій англійській dock означає «пристань».
Останній випадок — випадкові збіги звучання слів. Частіше за все це трапляється у неспоріднених (чи віддалено споріднених) мовах: фін.pivo («долоня», «жменя») — чеськ.pivo («пиво»), угор.lány («дівчина») — укр.лань[5], яп.山, «яма» («гора») — пол.jama («яма»), фр.côte («берег») — англ.cot («дитяче ліжечко») — пол.kot («кіт»), італ.cravatta, фр.cravate («краватка») — рос.кроватка («ліжечко»), лат.rana («жаба») — укр.рана.
У близькоспоріднених мовах співзвучність може бути чисто випадковою: наприклад, англ.mist («туман») і нім.Mist («гній») походять від різних прагерманських слів (англійське — від *mihstaz, німецьке — від *mihstuz), значення яких були різними. Інші приклади: рос.майка (одяг) і болг.майка («мати»), укр.булка і болг.булка («наречена»), пол.mecz («матч») і укр.меч, пол.piłka («м'яч») і укр.пилка.
У близькоспоріднених мовах випадкові збіги стаються іноді внаслідок позиційних фонетичних змін. Так, укр.кішка стало фонетично ідентичним (за винятком наголосу) рос.кишка («кишка»), а українське кіт — російському кит («кит») внаслідок фонетичних процесів у давньоруській мові: голосний [о] в словах кошька і котъ після занепаду редукованих [ъ] або [ь] перетворився на [і].
Міжмовна омонімія у граматиці та графіці
Граматика
Румунський постфікс-ul — визначений артикль чоловічого роду однини (рум.omul — «людина в певному стані»). Та сама морфема в угорській — один із суфіксів для утворення прислівників (угор.magyar — «угорський», magyarul — «по-угорському»).
Службове слово la в західно-романських мовах (окрім португальської) — визначений артикль жіночого роду однини. У балкано-романських же мовах la — прийменник зі значенням напрямку («куди?»). Тому італ.la casa означає «будинок у певному стані», а рум.la casa — «у будинок», «до будинку». З іншого боку, порт.a — це й прийменник для позначення напрямку, і визначений артикль жіночого роду однини, у той час як в інших західно-романських мовах — тільки прийменник.
Графіка
Фальшиві друзі перекладача також трапляються у системах письма різних мов, які використовують схожі абетки. Вони можуть спричинити викривлення у вимові і відтворенні (транскрибуванні) власних імен та варваризмів. Так, у писемностях на основі латинської абетки деякі літери і буквосполучення читаються по-різному:
c — у більшості мов читається як [k], «к» (за винятком сполучень ce, ci, cy), у латинських абетках слов'янських мов — завжди як [t͡s] («ц»), у турецькій — [d͡ʒ] («дж»);
ce — в англійській, французькій, іспанській — «се», у німецькій — «це», в італійській — «че», в абетці латинської мови (класичне читання) — «ке», в абетці латинської мови (середньовічне і сучасне читання) — «це»;
ci, cy — в англійській, французькій, іспанській — «сі» («си»), у німецькій — «ці» («ци»), в італійській — «чі» («чи»), в абетці латинської мови (класичне читання) — «кі», в абетці латинської мови (середньовічне і сучасне читання) — «ці» («ци»);
ch — в англійській і іспанській — [t͡ʃ] («ч»), іноді [k] («к»), у німецькій, польській, чеській, словацькій і абетках для кельтських мов, як правило — [x] («х»), у французькій, португальській і бретонській — [ʃ] («ш»), в італійській, каталонській, румунській — [k] («к»);
ë — в албанській абетці — [ə], у більшості інших діере́зис означає те, що літера читається окремо, а не входить до дифтонга;
ge — у більшості абеток «ґе», в англійській та італійській — «дже», у французькій та португальській — «же», в іспанській — «хе»;
gi, gy — у більшості абеток «ґі», в англійській та італійській — «джі» («джи»), у французькій та португальській — «жі» («жи»), в іспанській — «хі», в угорській gy читається близько до «дь»;
j — в англійській — [d͡ʒ] («дж»), у французькій і португальській — [ʒ] («ж»), у німецькій, італійській, абетках для слов'янських мов — [j] («й»), в іспанській — [x] («х»);
s — у більшості мов — «с», але в угорській абетці — «ш», у німецькій перед голосними — [z] («з»), а перед приголосним — [ʃ] («ш»);
sci — в англійській і французькій — «сі» (в англійській часто «сай»), в італійській — «ші»;
sz — у польській — «ш», в угорській — «с»;
x — у більшості абеток — «кс» (в англійській на початку слів [z]), в іспанській — [x] («х»);
v — у більшості абеток — [v], у німецькій — [f] («ф»);
w — в англійській і деяких інших абетках передає [w] («ў»), у більшості абеток — [v];
z — в англійській, французькій, польській — «з», в італійській і німецькій — «ц», в іспанській — «с».
Окрім того, можливо помилкове читання літер з діакритиками (зокрема, коли діакритики не підтримуються деякими текстовими редакторами). Так, č («ч») може бути прийнята за c («к»), š («ш») — за s («с»)[ком. 1].
В абетках на основі кирилиці розбіжності не так значні, але вони теж трапляються:
г — в українській абетці передає дзвінкий гортанний фрикативний звук [ɦ], у білоруській передає дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ], в інших кириличних абетках — дзвінкий м'якопіднебінний проривний [ɡ] («ґ»);
е — в українській передає звуки [ɛ] (і його алофон [e]), у болгарській — [ɛ], у сербській вуковиці — [e], у російській, білоруській та деяких кириличних абетках для неслов'янських мов — [je], «є» (у деяких запозиченнях читається як [e]);
и — в українській абетці передає звук [ɪ], в інших кириличних абетках — звук [і];
щ — в українській означає африкат [ʃt͡ʃ] («шч»), у російській — [ɕː] (довгий дуже м'який «ш»), у болгарській — [ʃt] (сполучення «шт»);
ъ — у сучасній російській абетці вживається як знак роздільної вимови (відповідає українському апострофу), у болгарській — передає [ɤ] (точніше [ɤ̞]);
Літера џ сербської вуковиці графічно схожа на «ц», але передає африкат [d͡ʒ] («дж»);
Літеру ы, яка у білоруській та російській абетках передає звук «ɨ» (дещо схожий на український [и]), можна сплутати з українським буквосполученням ьї (ь+ї), наприклад, у словах «бальї», «у Болоньї»
Незнайомі з кириличним шрифтом можуть прийняти кириличні В, Н, Р, С, Х за схожі латинські B, H, P, C, X; окрім того, можливо змішання великої грецької Η з кириличною Н чи латинською H, малої грецької ν з латинською v тощо.
про́звище — не «прізвище» (фами́лия), а «прізвисько»;
пыта́ть — «допитувати на тортурах, катувати», як застаріле — «питати» (зазвичай спра́шивать, расспра́шивать);
ро́дина — не «родина» (семья́), і не «рідина» (жи́дкость), а «батьківщина»;
россия́нин — «росіянин» тільки в значенні «громадянин Росії», «мешканець Росії»; до середини XIX ст. — «росіянин» і в етнічному сенсі, а також «українець» (малороссія́нинъ) і «білорус»; у сучасній мові не вживається в сенсі «етнічний росіянин» (русский);
ру́сский — «російський» (тільки щодо російського етносу), «росіянин» (лише щодо російського етносу), «руський» у значенні «житель Стародавньої Русі»;
ніколи — у сенсі «український», «староукраїнський» (украинский; староукраинский, западнорусский)[ком. 6];
marsh — не «марш» (march), а «болото», «драговина»
master — не лише «майстер», а й «знавець», «володар», «магістр», а також «хазяїн, господар», «капітан торговельного судна», «учитель», «пан, панич»[24]
match — не лише «матч», а й «сірник» або «пара» (до чого-небудь)
limon — не тільки «лимон» (зазвичай citron), але й «мул», «суглинок», «твань»
lin — не «лин» (tanche), а «льон»
liste — не «лист» (lettre), а «список»
loup — не «лупа» (loupe), а «вовк»
loutre — не «лотр» (gredin, canaille, coquin, brigand, méchant), а «видра»
maçon — не тільки «масон» (зазвичай francmaçon), але й «муляр», а також «каменяр»
maison — не «масон» (maçon), а «будинок»
moule — не «мул» у сенсі «меск» (mule), і не «мул» у сенсі «грязь», «твань» (limon), а «мідія», а також «формочка для випікання»
ordinateur — не «ординатор» (clinicien, praticien, médecin traitant), а «комп'ютер»
parasol — «парасолька від сонця», «пляжна парасоля», ніколи — «дощова парасолька» (parapluie)
partisan — не тільки «партизан», але й «прихильник», «прибічник», «поборник»
pas — не «пас» у сенсі «пояс» (ceinture), не «пас» як технічний термін (courroie), не «пас» у спортивних іграх (pass, passe), а «крок», «хода»; також вживається як складова заперечного звороту: il ne sait pas parler ukrainien correctement — «він не вміє як слід говорити українською»
perron — не «перон» (quai), а «ґанок», «зовнішні сходи будинку»
pigeon — не «піжон» (dandy), а «голуб»
porte-feuille — «портфель цінних паперів», «гаманець для паперових грошей», «портфоліо». Ніколи — «шкільний портфель» (cartable, sacoche)
porte-monnaie — «гаманець для монет», «калитка», «капшук», ніколи — «портмоне», «гаманець для паперових грошей» (porte-feuille)
roulette — не «рулет» (roulade), а «рулетка» (у сенсі гри), а також «коліщатко». Ніколи — «рулетка», «мірна стрічка» (mètre ruban, ruban à mesurer)
rousse — не «російський» або «руський» (russe), а «руда», «рудоволоса» (жіночий рід від roux), а також «поліція» (жарг.), «ментура»
royal — не «рояль» (piano à queue), а «королівський», у деяких контекстах — «царський»
sale — не «сальний» (sébacé, de suif, suiffeux, graisseux, gras), а «брудний». *sale blague — «сальний жарт» (неточна калька, правильніше — «брудний жарт»)
tambour — «барабан», «барабанщик», «циліндр»; значення «тамбур», «прихожа», «передпокій» має тільки в Квебеку (в інших франкомовних землях vestibule, antichambre)
tas — не «таз», «тазик» (bassin, bassine) і не «таз» (pelvis), а «купа», «стос»
tasse — не «таз», «тазик» (bassin, bassine) і не «таз» (pelvis), а «чашка»
terrain — не «терен» у сенсі «місцевість» (territoire, espace, zone) і не «терен» (prunellier), а «поле», «майданчик», «ділянка»
tour — не «дикий бик», «тур» (aurochs, auroch), а «тур», «знак», «раунд», «тура», а також «вежа», «башта», «трюк» (tour de force, tour de magie)
velours — не «велюр» (velours de soie, velours de laine, velours de chanvre; feutre taupé — як сорт фетру), а «оксамит»
piłka — не тільки «пилка», але й «м'яч»; piłkarz — не «пиляр» (piłarz), а «футболіст» (piłkarz nożny), «гандболіст» (piłkarz ręczny) або «волейболіст» (piłkarz siatkowy)
pisarz — передусім «письменник», рідко «писар», «писець» (urzędnik)
płazy — не «плазуни» (gady), а «земноводні»
płeć — не «плече» (ramię), а «стать»
plecy — не «плечі» (ramiona), а «спина»
płyta — не тільки «плита», але й «пластинка, платівка» *płyta gramofonowa — «грамплатівка»
podatny — не «податний» (podatkowy), а «піддатливий»
pogrzeb — не «погріб» (piwnica, loch), а «поховання, похорон»
pojazd — не «поїзд» (pociąg), а «транспортний засіб» взагалі
baňa — не «баня» як архітектурний термін (kupola) і не «баня» в значенні «лазня» (kúpeľňa, sauna), а «рудник, копальня»
bieda — не «біда» (nešťastie), а «бідність, злиденність»
bránka — не «бранка» (zajatkyňa, otrokyňa), а «хвіртка»
brechať — не «брехати», а «лаяти, сварити»
brva — не «брова» (obočie), а «вія» (застаріле чи книжне, зазвичай riasnica, riasa)
dozor — не «дозор» (patrola), а «нагляд»
držať — не «дрижати» (triasť sa), а «тримати»
dúha — не «дуга» (oblúk), а «веселка»
gúľať — не «гуляти» (prechádzať sa, zabávať sa, veseliť sa), а «качати, перекочувати»
hľadať — не «глядіти» (pozerať), а «шукати»
hodovať — не «годувати» (kŕmiť), а «святкувати, бенкетувати»
klas — не «клас» (trieda), а «ко́лос»
moriak — не «моряк» (námorník), а «індик»
niva — не «нива» (pole), а «заплава»
páchnuť — не «пахнути» (voňať), а «смердіти»
piroh — не «пиріг» (koláč), а «вареник»
počítať — не «почитати», а «лічити, рахувати»
raž — не «раж» (nadšenie, zúrivosť), а «жито»
spis — не «спис» (kopija), а «документ»
záchod — не «захід» як сторона світу (západ), і не «захід» як подія (podujatie, udalosť), як дія (opatrenie), а «вбиральня, туалет»
zápas — не «запас» (zásoba), а «боротьба»
zástava — не «застава» (záruka, kaucia), а «прапор»
zvonár — не «дзвонар» (vyzváňač), а «ливарник дзвонів»
žaloba — не «жалоба», а «позов»
žiletka — не «жилетка» (vesta), а «лезо для безпечної бритви»
Білорусько-українські
абдыма́ць — не «обдимати» в значенні «обдувати» (абвява́ць, абдзіма́ць), і не «обдиматися» в значенні «ставати опуклим», «розбухати» (пу́чыцца), а «обнімати» (наприклад, абдымі́ мяне́ — «обійми мене»);
ніколи — у сенсі «основа», «принцип» (аснова, падму́рак);
зварот — не тільки «зворот», але й «звернення»;
ніколи — «зворот» у сенсі «зміна напрямку руху», «місце, у якому дорога повертає в інший бік» (паварот, заварот), і «бік, протилежний лицьовому» (адварот);
колы — не мн. до «кіл» в значенні «груба палиця, загострена з одного кінця; знаряддя для смертної кари» (кол — калы́), і не присл. «коли» (калі́), а «кола», «колеса»;
кра́ска — не «краска» в значенні «речовина для забарвлювання предметів» (фа́рба), а «польова квітка», «квітка»;
узніка́ць — не «зникати» (зніка́ць), а «виникати»;
узо́р — не тільки «узор», але й «зразок»;
ці — не «ці» (гэ́тыя), а «чи», «або» (наприклад, тое ці тое — «те чи те»);
цмок — не тільки «уривчастий звук від хлюпання», але й «дракон»;
ніколи — заст. «смок, цмок» у значенні «насос» (насос, помпа);
цябе́ — не «цабе» в значенні «праворуч» (напра́ва), і не «цабе» як ірон. «впливова особа» (шы́шка), а займ. «тебе» (наприклад, я цябе́ каха́ю — «я тебе кохаю»);
чалаве́к — не «чоловік» (мужчы́на), і не «чоловік жінки» (муж), а «людина»;
↑„жаба“ синоніми, антоніми, відмінки та тлумачення слова. uk.worldwidedictionary.org. Процитовано 21 липня 2023. ЖА́БА (невелика безхвоста земноводна тварина); РОПУ́ХА, РО́ПАВКА [РА́ПАВКА] діал. (перев. з горбкуватою слизовою шкірою). Емене тихесенько, навшпиньках почала закрадатися до одинокої, як й вона, ропухи. Але жаба помітила непроханого гостя і шубовснула у воду (М. Коцюбинський).