Абатство Сен-Дені

	Абатство Сен-Дені
Дата створення / заснування	12 століття
Приналежність	Centre des monuments nationauxd
Чернечий орден	бенедиктинці
Названо на честь	Діонісій Паризький
Країна	Франція
Адміністративна одиниця	Сен-Дені; Сена-Сен-Дені; Іль-де-Франс
Розташовано на вулиці	Rue de la Légion-d'Honneurd
Дієцезія	Roman Catholic Diocese of Saint-Denisd
Християнський літургічний обряд	римський обряд
Є власником	Virgin of Jeanne d'Evreuxd і Complete Works of St. Dionysius the Areopagited
Присвячено	Діонісій Паризький
Отримані відзнаки	label Tourisme et Handicapd
Оператор	Centre des monuments nationauxd
Архітектор	Абат Сюжер
Архітектурний стиль	готика і готика
Суміжна будівля	Tombs in Saint-Denisd
Кількість відвідувачів за рік	139 140 осіб (2019); 44 030 осіб (2020); 52 570 осіб (2021); 109 550 осіб (2022)
Статус спадщини	пам'ятка історії класифікованаd, пам'ятка історії класифікованаd і Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Висота	29 м
Святий покровитель	Діонісій Паризький
Критерій Світової спадщини (2005)	(i)d, (ii)d і (iv)d
Категорія людей, що тут поховані	Категорія:Поховані в абатстві Сен-Дені
Категорія для екстер'єру елемента	d
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента	d
	Офіційний сайт
	Абатство Сен-Дені у Вікісховищі

48°56′08″ пн. ш. 2°21′35″ сх. д. / 48.935555555556° пн. ш. 2.3597222222222° сх. д. / 48.935555555556; 2.3597222222222

Аба́тство Сен-Дені́ (фр. Abbaye de Saint-Denis) — бенедиктинське абатство в Сен-Дені, північному передмісті Парижа, головний монастир середньовічної Франції.

Історія

У I столітті на цьому місці існувало римське поселення Каттулліакіс. За переказом, сюди, з відрубаною головою в руках, прийшов з Монмартра перший єпископ Парижу святий Діонісій Паризький.

У 475 році з благословення святої Женев'єви над гробницею святого побудували першу базиліку. За франкського короля Дагоберта I тут було засновано монастир бенедиктинців. Тож 630 року базиліку було перебудовано, й вона стала головним храмом монастиря.

Найбільшого розквіту абатство досягло за часів абата Сугерія (Сюжера), за участю якого в 1137—1144 роках було споруджено монастирську церкву — першу споруду в готичному стилі, архітектура якої вплинула на розвиток готики у Франції.

На початку XIII століття Людовик IX Святий наказав перенести в базиліку прах своїх попередників і створити для них надгробки. Відтоді церква стала правити за усипальницю французьких королів. Абатство, де поховано багатьох королів Франції, а також членів їхніх родин, часто називають «королівським некрополем Франції».

Тут поховано 25 французьких королів (починаючи з Дагобера I, † 638), 10 королев і 84 принци й принцеси. Частина західного фасаду, дві вежі й паперть було споруджено за Сугерія, міністра Людовика VII (1140 року). Галерея з 37 вікнами заввишки 10 м з XIII століття, внутрішня частина храму і статуя св. Діонісія — пізнішого походження. Багато давніх гробниць було знищено під час Французької революції в жовтні 1793 року; деякі було перевезено до Парижа, але згодом повернуто на свої місця Віолле-ле-Дюком.

Вирізняються серед інших гробниці Людовика, сина Людовика Святого, Людовика XII і його дружини Анни Бретонської, Генріха II і його дружини Катерини Медічі (роботи Жермена Пілона), Дюгеклена, Франциска I та мозаїчний надгробний пам'ятник Фредеґунди († 597).

У Сен-Дені зберігався королівський штандарт — Орифлама. Під час Французької революції Сен-Дені було розграбовано та закрито, останки похованих викинуто в рів. У 1814 році за часів реставрації останки королів і членів їхніх родин було зібрано в оссуарій братства. У крипті були перепоховані страчені під час революції Людовик XVI та Марія-Антуанетта, а також померлі в еміграції принци й принцеси. У 1820 році тут же був похований убитий Лувелем герцог Беррійський, а в 1824 році — Людовик XVIII. З часу липневої революції 1830 року поховання в абатстві припинилися; гранітна плита, приготовлена для себе Карлом X, який потрапив у вигнання в 1830 році, залишилася невикористаною.

У будівлі старого абатства з 1815 року розташовується заснований в 1801 році Наполеоном Інститут для дочок і сестер кавалерів ордена Почесного легіону. В 1869 році абатство було відреставроване знаменитим архітектором Віолле-ле-Дюком. Зараз це національна пам'ятка.

9 червня 2004 року в церкві було поховано серце Людовика XVII, неповнолітнього невизнаного короля Франції, сина Людовика XVI та Марії-Антуанетти. Попередній похорон у Сен-Дені проходив у 1824 році, це був його дядько (і формальний наступник) Людовик XVIII.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602 d:Track:Q68471231 d:Track:Q809830
↑ ^а ^б archINFORM — 1994.
d:Track:Q265049
↑ ^а ^б ^в ^г Centre des monuments nationaux data.gouv.fr: Plateforme ouverte des données publiques françaises — 2011.
d:Track:Q3016893 d:Track:Q2945551 d:Track:Q72587257 d:Track:Q16635111
↑ https://whc.unesco.org/en/tentativelists/230/

Література

Bouttier, Michel Monastères, Rempart, Desclée de Brouwer, Paris (France), ISBN 2-904365-01-X, 1995.
Chastel, André L'Art français (tome 1), Flammarion, Paris (France), ISBN 2-08-010967-7, 1993.
Denizeau, Gérard Histoire visuelle des Monuments de France, Larousse, Paris (France), ISBN 2-03-505201-7, 2003 ; p. 78-79.
Grodecki, Louis Les vitraux de Saint-Denis, CNRS, Arts et Métiers, Paris (France), ISBN 2-7004-0018-6, 1976.
Kimpel, Dieter L'architecture gothique en France 1130—1270, Flammarion, Paris (France), ISBN 2-08-010970-7, 1990.
Jean-Michel Leniaud, Saint-Denis de 1760 à nos jours, 1996.
Stoddard, Whitney S. Art & Architecture in Medieval France, Icon Editions (Harper & Row Publishers), New York, ISBN 0-06-430022-6, 1972 ; p. 101—111.