Військову службу розпочав у дитинстві, вступив до кадетської школи, а звідси до кадетського корпусуГрос-Ліхтерфельд у Потсдамі, після закінчення якого 28 лютого1907 відправлений для проходження служби фенрихом до 12-го Бранденбурзького гренадерського полку «Принц Карл Прусський» (2-й Бранденбурзький) до свого рідного міста.
Фріц Губерт Грезер, молодим офіцером брав участь майже у всіх перших великих битвах на Західному фронті 1914 року, а згодом і на Східному. Був першим військовим 12-го гренадерського полку, хто у серпні 1914 отримав Залізний хрест ІІ класу, а вже 8 жовтня 1914 — Залізний Хрест першого класу. Неодноразово демонстрував на полі бою хоробрість та сміливість, вів своїх солдатів у бій.
16 вересня1915 Грезер прийняв командування 9-ї піхотної роти у своєму полку. Під час бою 29 вереснякомандиром роти він був важко поранений пострілом в голову і провів наступні роки в лікарні. 18 грудня 1915 підвищений у гауптмани. Після одужання, продовжив службу у штабі групи армій генерала Макензена у відділі з підготовки персоналу, де начальник штабу, на той час оберст, Ганс фон Зект, був ідеальним учителем для нього.
Закінчення світової війни зустрів на посаді начальника оперативного відділу 1-ї резервної дивізії.
У післявоєнний час, Ф.Грезер нетривалий період служив у німецькому Генеральному штабі, з 21 липня1919 — Головному штабу, під командуванням Ганса фон Секта, потім у прикордонній охороні Веймарської республіки. 21 січня1920 звільнився з армії.
1 травня1934 року Грезер повернувся до лав збройних сил Німеччини, з отриманням чергового звання майор. Пройшов з 17 липня по 14 вересня 1934 навчальний курс для офіцерів у Дальгов-Деберіц, 1 жовтня1934 отримав призначення на посаду командира 1-го батальйону піхотного полку в Цюлліхау. 1 квітня1936 отримав звання оберст-лейтенанта й два з половиною роки по тому — оберста.
Перед початком Другої світової війни, 26 серпня1939 року, Фріц Губерт Грезер призначений командиром 29-го піхотного полку, на чолі якого бився у Польській та Французькій кампаніях. Літом 1941 року зі своїм полком вторгається на територію Радянського Союзу, веде бої у Прибалтиці. 11 липня1941 отримав важке поранення й відправлений на лікування до шпиталю. В госпіталі оберстові ампутували ліву ногу, важку травму отримало праве коліно; після операції тривалий час він перебував на реабілітації та згодом його зарахували до резерву фюрера.
1 жовтня1941 підвищений у званні до генерал-майора. 1 березня1943 був призначений командиром 3-ї панцергренадерської дивізії, що формувалася замість розгромленої 3-ї моторизованої дивізії. Дивізія Грезера, після завершення доукомплектування у Франції, відправлена до Італії, де формування билося в боях біля Салерно, на лінії Вольтурно, за Монте-Кассіно і в Неттуно. 15 травня1943 підвищений у званні в генерал-лейтенанти. За видатні заслуги у зриві наступу військ союзників на Рим, 26 червня1944 Грезер став 517-м військовим Вермахту, удостоєним дубових листів до Лицарського хреста.
На посаді комкора отримав звання генерала танкових військ. 21 вересня1944 йому довірене керівництво 4-ю танковою армією, що б'ється на Східному фронті до кінця війни. Бої в Польщі, потім у Німеччині, Чехословаччині.
8 травня1945 генерал танкових військ Ф.Грезер нагороджений мечами (№ 154) до Лицарського хреста з дубовим листям.
Після підписання акту беззастережної капітуляції Німеччиною, із залишками своєї армії проривається на захід, де здається американській армії в полон, з якого він вийшов у червні 1947.
По звільненню з американського полону якісь час жив спочатку в Райт-ім-Вінкль, потім переїхав до Геттінген. Там Фріц Губерт Грезер помер 4 жовтня1960 у віці 72 років. Поховання з військовими почестями проведене 7 жовтня1960 року.
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(англ.)
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 978-3-932381-20-1.(нім.)
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A-K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.(нім.)
Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.(нім.)
Посилання
Gräser, Fritz Huber. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 31 жовтня 2014. (нім.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
,_werd_verleend_aan_de_Stuka_piloot_Hans-Ulrich_Rudel.jpg)
