Канівецька сотня

Канівецька сотня (вона ж і Канівцівська) — козацька сотня, адміністративно-територіальна та військова одиниця за часів Гетьманщини, що двічі створювалась у складі Іркліївського полку і разом з ним ліквідовувалась, втретє і востаннє існувала у складі Переяславського полку.

Утворилася влітку 1648 року у складі Іркліївського полку. У зв'язку з його ліквідацією в 1649 році скасована. Відновлена у 1658 році знову ж у складі Іркліївського полку і скасована 1663 року знову через ліквідацію вдруге усього полку. Сотенний центр у ці періоди (1648—1649 та 1658—1663 роки) знаходився в селі Малі [Дальні] Канівці.

Втретє Канівецьку сотню відновлено за рішенням гетьмана К. Розумовського у 1757 році внаслідок розукрупнення Іркліївської сотні у складі Переяславського полку. Сотенний центр у 1757—1782 роках були Великі [Ближні] Канівці.

У 1782 році, зі скасуванням полкового на Лівобережній Україні, сотню разом з полком було ліквідовано, а територію розділено між Золотоніським та Городиським повітами Київського намісництва.

• Лебединський Іван (1757—1767) — був одночасно полковим суддею Переяславського полку та війтом Переяславського магістрату.
• Іллєнко Федір (1767—1777)
• Куленський Микита Петрович (1777—1781)
• Богдановський Федір Петрович (1781—1782)

• Бакай Павло (1757—1767)
• Бахкало Павло (1767)
• Удодинський Данило (1769—1782)

• Щипака Григорій (1768—1782)

• Яременко Андрій (1771—1774)
• Гришин Роман (1775—1782)

• Ісаєвич Олексій (1757)
• Волошин Олексій Арсентійович (1758)
• Чернявський Матвій (1767)
• Волошин Степан Арсентійович (1768—1775)
• Чернявський Павло (1776—1782)

За описом Київського намісництва 1781 року наявні наступні дані про кількість сіл та населення Канівецької сотні напередодні ліквідації^[2]:

• Городові козаки

• Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 147.
• Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. — Київ, 2010. — С. 93.