|
Іван Момот (козацький полковник)
Іва́н Юхи́мович Момот (Єфименко) (пом. після 1693) — київський полковник (1668—1669), наказний переяславський полковник (1669, 1693). ПоходженняНародився в родині реєстрових козаків Переяславського полку. За версією історика В. Заруби, місце народження — містечко Баришівка[1]. Згадані у Реєстрі 1649 козаки Переяславського полку Семен, Симон і Тиміш Момоти могли бути дядьками Івана[2]. ЖиттєписБув учасником Визвольної війни Б. Хмельницького. Станом на 1649 рік — реєстровий козак Третьої Переяславської полкової сотні. У жовтні 1660 обраний полковим суддею на полковій раді у Переяславі, де полковником обрали Якима Сомка. Входив до близького оточення Сомка на початку його наказного гетьманства[3]. Проте вже у січні 1661 суддівський уряд перейшов до Дмитра Святухи. Вдруге обійняв посаду полкового судді у 1664 році — вже під час гетьманування Івана Брюховецького. 26 червня 1665 продав двір у Переяславі майбутньому війту Івану Окуленку (Туровцю) за 1000 злотих. Станом на 1666 рік був полковим обозним[4]. На полковій раді 28 липня обраний полковим осавулом, став одним із керівників повстання проти московських воєвод і гетьмана Брюховецького. Після поразки виступу у серпні втік на Правобережжя, поступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка[3]. Служив у військовому товаристві, виконував гетьманські доручення. 1667 їздив послом П. Дорошенка до кримського хана. У червні 1668, після обрання Дорошенка гетьманом «обох сторін Дніпра», призначений київським полковником замість Василя Дворецького, керував облогою московського гарнізону в Острі. У січні 1669 призначений Дорошенком наказним переяславським полковником на противагу Дмитрашку-Райчі, який підтримав «запорозького гетьмана» Суховія. У березні 1669 перейшов на бік Дем'яна Ігнатовича, взяв участь у Глухівській раді, підписав Глухівські статті з московським урядом. У вересні керував Переяславським полком у битві під Новою Греблею поблизу Ромен, де військо Ігнатовича розбило корпус дорошенківського наказного гетьмана Якова Корицького[4]. На наступні кілька років Іван Момот зникає з документів. 1674 року знову згадується як військовий товариш у гетьмана Дорошенка. У грудні їздив з посольством у Брацлав, куди вступили війська Речі Посполитої, просив прислати комісарів для перемов з гетьманом. Після капітуляції Дорошенка у 1676 повернувся на Переяславщину. Дістав чин значного військового товариша. У січні 1683 брав участь у суді над колишнім полковником Дмитрашком-Райчею, звинуваченим у підготовці змови проти гетьмана Івана Самойловича[3]. До кінця життя входив до прошарку полкової еліти. У вересні 1688 був наказним полковим суддею. У жовтні 1693 — наказним полковником від Івана Мировича. Мав значні маєтності у Переяславському полку: володів селами Бубнівська Слобідка у Бубнівській сотні, Положаями, Панфилами, Сосновою, Ташанню у Яготинській сотні. Помер у 1690-х роках у Переяславі[4]. РодинаБув одружений з донькою канівського полковника Івана Гурського.
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
