|
Маґнус I Добрий
Маґнус I Добрий (квітень/червень 1024 — 25 жовтня 1047) — король Норвегії (1035—1047) та Данії (1042—1047). Також відомий як Маґнус Чесний та Маґнус Олафссон. БіографіяВін був побічним сином короля Олафа II Норвезького (Святого). Коли у 1028 році Олафа було позбавлено влади Канутом Великим, то мати Маґнуса відвезла його з іншими дітьми до Гольмґарда[1][2]. У «Сазі про Маґнуса Доброго» скальди повідомили, що 1034 року норвезькі гевдінґи Ейнар Тамбарскельфір та Кальв Арнарсон прибули по нього до Ладоги, звідки вислали гінців до Ярослав Мудрого у Гольмґарді. Після отримання листів безпеки вони прибули до князя та мали у нього аудієнцію.[1] У 1035 році Маґнус повернувся до Норвегії, де його було короновано, а у 1042 він став королем Данії. У 1047 Маґнус чи то помер, чи то загинув за загадкових обставин. ПриміткиЛітература
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
