Турума (швед.turuma) — тип судна в шведському флоті XVIII століття, розроблений Фредеріком Генріком Чапманом, підклас шхерних фрегатів (skärgårdsfregatter).
Поява турума була викликана необхідністю створення для шведського шхерного флоту нових типів суден, які, як і галери, мали б малу осадку і могли б пересуватися як за допомогою вітру, так і весел, але при цьому мали б більшу вогневу міць. Вирішення цього завдання було покладено на головного майстра шведського флоту Ф. Х. Чапмана, який розробив чотири типи суден: удему, гемему, пойєму і туруму.
Турума отримала свою назву на честь Абоського лена, який по-фінськи називається Turunmaa. Перше судно цього типу було спущено на воду в липні 1761 в Штральзунді і називалося «Нурді» (Norden). Турума була двопалубним судном, її довжина дорівнювала 35-38 м. На нижньому деці в ній розміщувалося двадцять два — двадцять чотири 12-фунтових гармат, ще десять 3-фунтових гармат знаходилося на верхній палубі. Судно мало 16-19 пар весел, веслярі розташовувалися на верхній палубі. Екіпаж корабля налічував 170—250 чоловік[1]..
Турума мала три щогли і вітрильне озброєння фрегата.
У 1766 року комісія Адміралтейства визнала туруму непридатною для плавання в шхерних районах через глибоку посадку. Крім того, цей тип суден мав малу маневреність, що вело до порушення строю ескадри[1].
Однак в 1769 році споруда турума в Швеції знову відновилася. У 1771 році в Юргордені було спущено на воду найбільше судно цього типу — «Лудбрук» (Lodbrok). У 1774 році в Карлскруні були побудовані ще чотири туруми.
Сучасна модель шведської галери початку 18 століття з колекцій Морського музею в Стокгольмі. Невеликі галери були опорою перших шведських прибережних флотів.
Туруми отримали бойове хрещення в російсько-шведській війні 1788—1790 років, до початку якої армійський флот Швеції мав в своєму складі сім турум: «Нурді», «Селлан Верре» (Sällan Värre), «Лудбрук», «Бйорн Йєрнсіда» (Björn Järnsida), «Рагвальд» (Ragvald), «Сігурд» (Sigurd) і «Івар Бенльос» (Ivar Benlös). Однак під час бойових дій вони не виправдали сподівань, які на них покладали.
Удема мала менші розміри і по суті була парусно-гребним різновидом корвета, батарея у неї була прикрита легкою навісною палубою, а банки веслярів залишалися відкритими. Специфічним недоліком удемо і туруми, як і власне галер середземноморського типу, була відкрита палуба для веслярів, що в суворих кліматичних умовах Балтики створювало для них вкрай нездорові умови, причому веслярі і в шведському, і в російському флотах були не каторжниками, а солдатами, тож великої популярності ці типи кораблів на флоті не мали. Гемема була поліпшеним варіантом туруми, у якій цей недолік спробували виправити — банки веслярів прибрали під палубу, пропустивши весла через порти в бортах, а батарею перемістили на верхню палубу, що, однак, негативно позначилося на вогневій потужності корабля, який тепер міг безпечно нести лише порівняно легкі гармати. Поєма була по своїй суті важким канонерським човном і являла собою саморушну платформу для важкої артилерії[1].
Примітки
↑ абвAnderson, Roger Charles, Oared Fighting Ships: From classical times to the coming of steam. London. 1962
Посилання
Anderson, Roger Charles, Oared Fighting Ships: From classical times to the coming of steam. London. 1962.
Berg, Lars-Otto, «Development of the Swedish archipelago fleet in the 18th century, construction[,] technology and weaponry» in The war of King Gustavus III and naval battles of Ruotsinsalmi: VIII International Baltic Seminar 5–7 July 1990. Provincial Museum of Kymenlaakso, Kotka. 1993. ISBN 951-96183-5-X
Berg, Lars Otto, «Skärgårdsflottans fartyg: Typer och utveckling under 1700- och 1800-talet» in Hans Norman (editor), Skärgårdsflottan: Uppbyggnnad, militär användning och förankring i det svenska samhället 1700—1824. Historiska media, Lund. 2000. ISBN 91-88930-50-5, pp. 50–75 (швед.)
Glete, Jan, «Kriget till sjöss» in Gunnar Artéus (editor) Gustav III: s ryska krig. Probus, Stockholm. 1992. ISBN 91-87184-09-5(швед.)
Harris, Daniel G, Fredrik Henrik af Chapman: The First Naval Architect and his Work. (revised edition) Literatim, Stockholm. 2001. ISBN 91-973075-2-1.
Mattila, Tapani Meri maamme turvana. K. J. Gummerus Osakeyhtiö, Jyväskylä. 1983. ISBN 951-99487-0-8. (фін.)
Nikula, Oscar, Svenska skärgårdsflottan 1756—1791. [doctoral dissertation] Helsingfors. 1933. (швед.)
Tredrea, John & Sozaev, Eduard (2010) Russian Aarships in the Age of Sail, 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates. Seaforth, Barnsley. ISBN 978-1-84832-058-1
-SMM-Fo132035DIA.jpg)