Шлюп зазвичай має один стаксель, хоча американські френдшипські шлюпи (названі за містом Френдшип) мали гафельне озброєння з бушпритом і кількома носовими вітрилами[2]. Однощоглові судна з числом носових вітрил більше одного (вони можуть бути стакселями та/або кліверами) прийнято називати кутерами (тендерами)[3].
На повних курсах (фордевінді, бакштагу) шлюп може нести прямий марсель на додатковій реї, шкоти якого кріпляться на ноках бегін-реї. Нижня шкаторина такого марселя часто виконується широкою і з великою серповиною, у місці якої іноді ставиться півкругле полотнище (англ.save-all topsail)[4]. Також додатково можуть ставити клівери, гаф-топсель, брамсель.
Після кета (що має лише одне вітрило)[5] бермудський шлюп — найпростіший тип вітрильного озброєння. Він є найпопулярнішим типом на вітрильних яхтах[1], з огляду на зручність управління вітрилом силами невеликого екіпажу (навіть однієї людини), дешевизну внаслідок менш складного обладнання, а також можливість ходу круто до вітру. Єдиним обмеженням є висота щогли: коли вона досягає 18 м, збільшена площа вітрила утрудняє керування ним[5], втім, сучасні технології полегшують процес через використовування електричних лебідок і систем згортання вітрил[en].