Фосфі́н — неорганічна сполука складу PH3, безбарвний газ із різким запахом гнилої риби. Проявляє слабкі осно́вні властивості, аналогічно до аміаку може утворювати солі — малостійкі сполуки фосфонію(інші мови).
В результаті цієї реакції може також утворюватися незначна кількість дифосфіну P2H4, який здатен самозайматися. Позбутися побічного продукту можна шляхом його конденсації при охолодженні з льодом.
Хімічні властивості
Фосфін є легкозаймистою сполукою (температура займання 150 °C), процес горіння проходить за рівнянням:
В результаті повного згоряння може утворюватися фосфатна кислота:
Є сильним відновником, відновлює значну кількість металів з водного розчину їхніх солей.
Токсичність
Фосфін належить до речовин загальноотруйної дії, може використовуватися як хімічна зброя. Його токсична дія проявляється при потраплянні до організму — шляхом інгаляції або через стравохід у вигляді сполуки-супутника фосфідів (можуть використовуватися у складі пестицидів).
Симптомами отруєння є нудота, болі в животі, утруднене дихання, озноб, спрага, головний біль. За ними можуть слідувати конвульсії або кома[3].
Біосигнатура
Фосфін вважають речовиною, що може бути індикатором життя на планеті. Він існує на Землі лише завдяки біологічним процесам (певні мікроби в безкисневому середовищі можуть його генерувати) або в промислових процесах, де його виробляють люди. У астрономічній спільноті немає інших відомих джерел фосфіну, за винятком умов дуже екстремальних температур, таких як у гарячій щільній внутрішній атмосфері Юпітера та Сатурна (де видно фосфін) або зірок. Створений фосфін руйнується з часом різними процесами, наприклад, реакціями з киснем і воднем або ультрафіолетовими радіаційними реакціями. Це означає, що без джерела, що виробляє фосфін, він повинен повільно зникати з часом.
У 2020 році фосфін начебто був виявлений в атмосфері Венери, що могло бути доказом існування мікробного життя на Венері, які літають у “придатній для життя зоні” атмосфери[4]. Проте, пізніше виявлення фосфіну на Венері спростували ряд дослідників, включаючи фахівців NASA[5].
CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5.(англ.)
Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с.(рос.)
Фосфор // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. Н. С. Зефиров. — М. : Большая Рос. энцикл., 1998. — Т. 5 : Триптофан — Ятрохимия. — Стб. 282. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-310-9.(рос.)