Через те, що астат є радіоактивним елементом із невеликим періодом стабільності (найбільший показник має ізотоп 210At — 8,3 год), дослідження сполуки суттєво ускладнене, а накопичена інформація здебільшого є уривчастими даними. Для передбачення властивостей астатоводню науковці застосовують метод екстраполяції від даних щодо інших галогеноводнів.[3]
При розчиненні у воді астатоводень утворює астатидну кислоту, яка є дещо слабшою від хлоридної.[4]Дисоційований у розчині, він легко окиснюється бромом, дихроматами, іонами Fe(III) до гіпоастатної кислоти:
↑Wiberg, E., Wiberg, N.Inorganic Chemistry. — San Diego : Academic Press, 2001. — P. 423—424.(англ.)
Посилання
Astatane. pubchem.ncbi.nlm.nih.gov. PubChem. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 травня 2015. (англ.)
Джерела
Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Под ред. Р. А. Лидина. — 3-е. — М. : «Химия», 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0.(рос.)