Перша Нобелівська премія з хімії була присуджена в 1901 році Якобу Вант-Гоффу з Нідерландів. Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється протягом років.[2] Нагороду присуджують у Стокгольмі на щорічній церемонії 10 грудня — в річницю смерті Нобеля.[3]
«За встановлення гетерогенної природи колоїдних розчинів і за розроблені у зв'язку з цим методи, що мають фундаментальне значення в сучасній колоїдної хімії, оскільки всі прояви органічного життя врешті-решт пов'язані з колоїдним середовищем протоплазми»[28]
«За відкриття співвідношень взаємності в незворотних процесах, названих його ім'ям, які мають принципово важливе значення для термодинаміки незворотних процесів»[67]
«За розробку методів ідентифікації та аналізу структур біологічних макромолекул, і, зокрема, за розробку методів мас-спектрометричного аналізу біологічних макромолекул»[101]
Нижче наведено рейтинг країн відповідно до кількості їхніх Нобелівських лауреатів з хімії. У випадку, коли вказувалася приналежність лауреата до двох країн одночасно, кожній з цих країн надається півбала.
↑The Nobel Prize in Chemistry 2015. nobleprize.org. The Official Web Site of the Nobel Prize. 7 жовтня 2015. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015.
↑The Nobel Prize in Chemistry 2016. nobleprize.org. The Official Web Site of the Nobel Prize. 5 жовтня 2016. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 5 жовтня 2016.