Географія Домініканської Республіки

Географія Домініканської Республіки
Географічне положення Домініканської Республіки
Географічне положення
Континент	Північна Америка
Регіон	Вест-Індія
Координати	19°00′ пн. ш. 70°40′ зх. д. / 19.000° пн. ш. 70.667° зх. д. / 19.000; -70.667
Територія
Площа	48,67 тис. км² (132-ге)
• суходіл	99,28 %
• води	0,72 %
Морське узбережжя	1288 км
Державний кордон	376 км
Рельєф
Тип	гористий
Найвища точка	гора Піко-Дуарте (3175 м)
Найнижча точка	уріз води озера Енрікільйо (-46 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Яке-дель-Норте (208 км)
Найбільше озеро	Енрікільйо (375 км²)
Інше
Природні ресурси	руди кольорових металів, боксити, золото, срібло, родючі ґрунти
Стихійні лиха	тропічні циклони, повіді, посухи
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води, ерозія ґрунтів, руйнування коралових рифів

Домініканська Республіка — північноамериканська країна, що займає східну частину острова Гаїті Карибського регіону . Загальна площа країни 48 670 км² (132-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 48 320 км², а на поверхню внутрішніх вод — 350 км²^[1]. Площа країни удвічі більша за площу Миколаївської області України.

Офіційна назва — Домініканська Республіка, Домінікана (ісп. La Republica Dominicana, La Dominicana)^[2]. Назва країни походить від назви столиці країни, міста Санто-Домінго, яка носить ім'я іспанського Святого Домініка, засновника домініканського ордена. 1697 року був підписаний Рейсвейкський мир, за яким західна частина острова Гаїті відійшла до Франції, а східна залишилася за Іспанією і стала називатись Санто-Домінго^[3]. Колонія Санто-Домінго 1844 року проголосила незалежність від Іспанії як Ла Републіка Домінікана^[3].

Домініканська Республіка — північноамериканська країна, що межує лише з однією державою: Гаїті (спільний кордон — 376 км). Острів Гаїті належить до групи Великих Антильських островів. Загальна довжина державного кордону — 376 км^[1]. Домініканська Республіка на півдні омивається водами Карибського моря; на півночі — водами Атлантичного океану; на сході водами протоки Мона відділена від островів Мона і Пуерто-Рико (США)^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1288 км^[1].

• 
  Порівняння розмірів території Домініканської Республіки та США
• 
  Морські кордони країн Карибського регіону
• 
  Батиметрія протоки Мона

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) від прямих вихідних ліній архіпелажних вод. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)^[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)^[6][1].

Час у Домініканській Республіці: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)^[7].

Надра Домініканської Республіки багаті на ряд корисних копалин: нікель, боксити, золото, срібло^[8].

10 листопада 2023 року, у регіоні Домініканської Республіки стався землетрус магнітудою 5,3 балів. За даними Європейського середземноморського сейсмологічного центру (EMSC), землетрус виник на глибині 14 кілометрів^[9].

Середні висоти — 424 м; найнижча точка — уріз води озера Енрікільйо (-46 м); найвища точка — гора Піко-Дуарте (3175 м).

• 
  Рельєф острова Гаїті
• 
  Рельєф Домініканської Республіки
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)

• 
  Пік Дуарте
• 
  Кордильєра-Сентраль
• 
  Кордильєра-Ориєнталь
• 
  Дахабон

Територія Домініканської Республіки лежить у тропічному кліматичному поясі^[10]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[11]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[11]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)^[11]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[11].

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Домініканської Республіки (за Кеппеном)

Домініканська Республіка є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[12].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 21 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3070 км² зрошуваних земель^[1].

• 
  Гідрографічна мережа Домініканської Республіки
• 
  Річка Яке-дель-Норте
• 
  Річка Чавон
• 
  Водоспади Сальто-де-Лімон
• 
  Озеро Енрікільйо
• 
  Озеро Енрікільйо з космосу

Річки країни належать басейну Атлантичного океану.

• 
  Домініканський льянос
• 
  Сільськогосподарські плантації
• 
  Ботанічний сад Санто-Домінго

Земельні ресурси Домініканської Республіки (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 51,5 %,
  • орні землі — 16,6 %,
  • багаторічні насадження — 10,1 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 24,8 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 40,8 %;
• інше — 7,7 %^[1].

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області^[11].

Домініканська Республіка є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Конвенції з охорони морських живих ресурсів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[13].

Урядом країни підписана, але не ратифікована міжнародна угоди щодо міжнародного морського права^[1].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: острів Гаїті лежить на шляху проходження карибських ураганів з червня по жовтень; нечасті повіді; періодичні посухи^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• дефіцит питної води;
• ерозію ґрунтів, що руйнує коралові рифи навколо узбережжя;
• знеліснення.

У фізико-географічному відношенні територію Домініканської Республіки можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Північна Америка
• Кариби

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Домініканська Республіка // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
• (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333.

• (рос.) Доминиканская Республика // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Доминиканская Республика // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

• Вікісховище : Атлас Домініканської Республіки.
• Карти Домініканської Республіки : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• The Dominican Republic : [англ.] : [арх. 16 червня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 January. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Домініканську Республіку : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Домініканської Республіки.

Географія   Північна Америка   Домініканська Республіка