Географія Кувейту

Географія Кувейту
Географічне положення Кувейту
Географічне положення
Континент	Азія
Регіон	Західна Азія
Координати	29°30′ пн. ш. 45°45′ сх. д. / 29.500° пн. ш. 45.750° сх. д. / 29.500; 45.750
Територія
Площа	17 818 км² (158-ме)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	499 км
Державний кордон	475 км
Рельєф
Тип	рівнинний
Найвища точка	пагорб Ель-Мутла (306 м)
Найнижча точка	Перська затока (0 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Ваді Аль-Батін (180 км² км)
Найбільше озеро	озеро Аль-Куат (2,5 км² км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, риба, креветки
Стихійні лиха	зливи, пилові бурі
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води, забруднення повітря, забруднення вод

Кувейт — західноазійська країна, що знаходиться на Аравійському півострові в глибині Перської затоки . Загальна площа країни 17 818 км² (158-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 17 818 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа країни менша за площу Рівненської області України.

Офіційна назва — Держава Кувейт, Кувейт (араб. كويت , دولة الكويت — Двлат-ель Кувейт, Ель-Кувейт)^[2]. Назва країни походить від назви столиці, міста Ель-Кувейт. Назва ж міста походить від арабського слова «кут», що означає фортецю оточену водами^[3].

Кувейт — західноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Іраком (спільний кордон — 254 км), на півдні — з Саудівською Аравією (221 км). Загальна довжина державного кордону — 475 км^[1]. Кувейт на сході омивається водами Перської затоки Індійського океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 499 км^[1].

• Карта Кувейту від ООН (англ.)
  Карта Кувейту від ООН (англ.)
• 
  Порівняння розмірів території Кувейту та США
• 
  Територія колишньої нейтральної зони на кордоні з Саудівською Аравією
• 
  Міжнародний бар'єр на ірацькому кордоні 2001 року.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[5].

Час у Кувейті: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)^[6].

• 
  Структурна геологія Арабської плити
• 
  Тектоніка Арабської плити

Надра Кувейту багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ^[7].

Середні висоти — 108 м; найнижча точка — рівень вод Перської затоки (0 м); найвища точка — безіменна висота (306 м). Територія Кувейту приурочена до Східно-Аравійської берегової рівнини, що має пологий схил у бік Перської затоки. Це низовинна пустельна рівнина, кам'яниста на півночі, піщана на півдні. На сході територію країни перетинають глибокі каньйони – ваді.

• 
  Топографічна карта Кувейту, лист H-6
• 
  Рельєф Кувейту
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)
• 
  Карта країни (англ.)

• 
  Пагорб Ель-Мутла

Узбережжя облямоване піщаними косами і лагунами.

• Кувейтське узбережжя
• 
  У місті Кувейт
• 
  Піщаний пляж
• 
  Острів Фейлака
• 
  Літораль з космосу
• 
  Острів Куббар

Кувейту належать близько десятка невеликих островів.

Територія Кувейту лежить у тропічному кліматичному поясі^[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[9]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури^[9]. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми^[9].

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• Кліматична карта Кувейту (за Кеппеном)
  Кліматична карта Кувейту (за Кеппеном)
• 
  Січневий туман в Кувейті
• 
  Пилова буря
• 
  Град у грудні 2007 року

Кувейт є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[10].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,02 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 105 км² зрошуваних земель^[1].

• Гідрографічна мережа Кувейту
  Гідрографічна мережа Кувейту

Тимчасові потоки країни належать басейну Перської затоки Індійського океану. Річок з постійним стоком немає, лише водотоки, що пересихають - ваді.

Прибережна низовинний смуга рясніє солончаками, які в сезон дощів перетворюються в солоні озера «себха».

Земельні ресурси Кувейту (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 8,5 %,
  • орні землі — 0,6 %,
  • багаторічні насадження — 0,3 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 7,6 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,4 %;
• інше — 91,1 %^[1].

• 
  Сади передмість
• 
  Дерева у місцях виходу ґрунтових вод

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області^[9].

• 
  Верблюди-дромедари
• 
  Золотистий шакал
• 
  Газель джейран
• 
  Кулан
• 
  Ґербіл Чесмана

Кувейт є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару^[1].

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів^[1].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: раптові зливи, що руйнують автошляхи, саманні житла можливі з жовтня по квітень; пилові бурі найбільш часті з березня по серпень^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• обмежені ресурси природних джерел питної води, дефіцит покривають найбільші й найкращі у світі установки з опріснення морської води;
• забруднення повітря і вод;
• спустелювання.

У фізико-географічному відношенні територію Кувейту можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Західна Азія
• Аравія

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Кувейт // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Кувейт // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

• Вікісховище : Атлас Кувейту.
• Карти Кувейту : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Kuwait : [англ.] : [арх. 30 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Кувейт : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Кувейту.

Географія   Азія   Кувейт