Звенигород (Львівський район)

село Звенигород
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Тер. громада	Давидівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA46060090130082399
Основні дані
Засноване	1086
Перша згадка	1086 (939 років)
Населення	1156
Поштовий індекс	81156
Географічні дані
Географічні координати	49°43′58″ пн. ш. 24°14′49″ сх. д.H G O
Місцева влада
Карта
	Звенигород
	Звенигород
Мапа
	Звенигород у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Дзвенигород.

Звени́город (Звени́город Га́лицький) — село Львівського району Львівської області. Колишня столиця Звенигородського князівства (XI—XII ст.). До колишньої Звенигородської сільської ради належало 5 сіл: Звенигород, Шоломинь, Гринів, Відники і Коцурів.

Історія

Звенигород на австрійській мапі фон Міга XVIII століття.^[2]

Замок-форт на мапі фон Міга XVIII століття.

Перша згадка про Звенигород датована 1087 (за іншими даними — 1086) роком.

Деякі дослідники вважають, що поселення тут створили ще племена бужан у I тис. н. е.^[3]

На початку II тис. н. е. Звенигород стає укріпленим містом та важливим стратегічним пунктом західних руських земель.

Вперше про город згадують у «Повісті временних літ» та Іпатіївському літописі, коли розповідають про повернення Ярополка Ізяславовича із Польщі у 1087 році (тоді як Лаврентіївський літопис відносить цю подію до 1086-го^[4]): …пріиде Ӕрополкъ из Лѧховъ… … ї пересѣдивъ мало дн҃ѣи . їде къ Звенигороду…^[5] Саме на підході до Звенигорода, згідно з літописом, Ярополка і вбили.

Найбільший розквіт місто переживає у XII ст., коли тут правив правнук Ярослава Мудрого Володимирко. Звенигород був центром удільного Звенигородського князівства. Князь Володимирко почав процес об'єднання галицьких князівств, приєднавши до Перемишля та Звенигорода території Галича і Теребовлі. У 1144 і 1146 рр. на Звенигород зазіхав київський князь Всеволод, але не зумів здобути фортецю.

На початку 1140-х рр. становлення міцного західноруського князівства завершилось і після перенесення Володимирком столиці до Галича (1141 або 1144) було створено єдине Галицьке князівство. Після цього роль Звенигорода зменшилась.

У 1241 році місто було здобуто військом Батия і перестало існувати.^[6] Неподалік король Данило заснував Львів (за даними статті в «Енциклопедії українознавства», наприкінці 40-х або на початку 50-х^[7]), який швидко розвивався. Населений пункт давно втратив колишнє значення і зараз має статус села.

У 1870-х рр. відомий львівський краєзнавець Антоній Шнайдер створив для села (як колишнього «підупалого містечка») проєкт герба: «Святий Миколай, що благословляє Звенигородський замок». Проєкт не дістав офіційного затвердження.

У 1918 році в селі з-поміж місцевих мешканців була сформована сотня — понад 135 стрільців та входила до складу 3-го куреня 24-го піхотного полку Українських Січових стрільців. Звенигородська сотня брала участь у бойових діях під час українсько-польської війни 1918—1919 років^[8].

У Звенигороді встановлений пам'ятний знак на честь 900-річчя села.

Археологічні знахідки

Докладніше: Звенигород, археологічна пам’ятка

Одна з берестяних грамот знайдених у Звенигороді «Лист Говенової» (бл. 1110—1124 рр.). Мова давньоукраїнська.

стоянка мисливців кам'яної доби^[9]
стародавнє городище з оборонними ровами та валами
фундаменти кам'яної церкви ХІІІ ст.
дорога ХІІ ст.
берестяні грамоти
залишки та рови замку-форту XVII—XVIII століття, навіть зараз їх чітко можна побачити, як наживо, так і з гугл-карт.

Населення

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 1156 осіб. Мовний склад села був таким:


Мова	Число ос.	Відсоток
українська	1 153	99,74
російська	2	0,17
інші мови	1	0,09

Церква

храм Св. Миколая (дер.) збудований у 1890 р. (УГКЦ).
храм Св. Миколая (мур.) (ПЦУ). Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії УАПЦ.

Відомі люди

Бережанська Зореслава Степанівна (нар. 10 березня 1951, с. Звенигород) — український підприємець, кандидат фізико-математичних наук.
Паліїв Омелян — український студентський та військовий діяч, сотник УГА, згодом комуніст.
Чаркас Андрій Степанович (1975—2014) — старший солдат ЗСУ, поліг у боях за Дебальцеве, похований тут.