Костел святої Дороти (нині — церква Святої Покрови) збудовано у 1600 році стараннями тодішнього власника села Тулиголови Станіслава Коритка. Костел є мурованою під двосхилим дахом однонавною будівлею. З північного боку біля стіни храму є крипта Бонавентури Войни 1811 року у формі кам'яного саркофагу. У першій чверті XVIII століття святиня мала дві каплиці та п'ять вівтарів. Реставрації святині відбулися у 1717, 1721—1741 та у 2006—2007 роках. Від 1990 року в церкві почергово відправляють служби греко-католицька та православна громади села. Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури національного значення під реєстраційним № 422/0[4][5].
Палац Балів збудований у 1898-1899 роках за проєктом львівського архітектора Владислава Галицького у стилі французького неоренесансу. Скульптурне оздоблення Петра Гарасимовича[6]. Будівля палацу цегляна, двоповерхова, майже квадратна в плані. Автором скульптурного оздоблення, яке вважається найбагатшим з усіх палацових резиденцій Львівщини, був львівський скульптор Петро Герасимович[7]. Маєтності в Тулиголовому на початку XIX століття перебували у власності Оссолінських, від яких село перейшло до родини Балів гербу Ґоздава[8]. Станіслав Баль та його дружина Марія з Бруницьких, наприкінці XIX століття збудували новий великий палац. З приходом совітів палац був націоналізований (тут була машинно-тракторна станція). У 1954—2017 роках тут містився туберкульозний диспансер[9][10].
На території цвинтаря у Тулиголовому, навпроти головних воріт збереглися руїни родинної каплиці Балів[7]. Це будівля у стилі класицизму прямокутної форми з 3-бічною замкненою вівтарною частиною. На фасаді є 2-колонний портик з трикутним фронтоном і гербовим картушем. Каплиця збудована на початку XX століття. В тимпані фронтону можна розгледіти родинний герб Балів. В інтер'єрі збереглися кам'яні епітафії семи членів роду[9].
↑Jurij Biriulow Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 166. — 388 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
↑ абТулиголове. ukrainaincognita.com. Україна Інкогніта. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 13 липня 2024.
↑ абШніцар С. Тулиголови крізь глибину століть до сьогодення. Краєзнавчо-історичне дослідження з історії села. — Львів : Видавничий Дім «Панорама», 2021. — 272 с.
↑Палац Балів. encyclosights.com. Енциклопедія пам'яток. Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 26 травня 2010.
Джерела
Шніцар С. Тулиголови крізь глибину століть до сьогодення. Краєзнавчо-історичне дослідження з історії села. — Львів : Видавничий Дім «Панорама», 2021. — 272 с.
