Колоденці
Коло́денці (пол. Kłodzienko) — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення станом на 2001 р. становило 852 особи. Орган місцевого самоврядування — Жовтанецька сільська рада. НазваУ 1989 р. назву села Колоденце було змінено на одну літеру[2]. СимволікаЗатверджена 22 травня рішенням сесії Жовтанецької сільської ради. Колодязь вказує на назву поселення, а також уособлює місцеві джерела. Ділення щита та дві блискавки символізують Перунову гору, а хрест означає давній Василіанський монастир, який у XVII—XVIII ст. стояв під цією горою. Золото (жовтий колір на прапорі) є символом щедрості, добробуту, вказує на сільське господарство. Зелений колір характеризує природні багатства. Герб с. Колоденці: у зеленому полі золотий колодязь із дашком, над ним — такий же розширений хрест, у відділеній кроквоподібно золотій главі скошені обабіч від центру дві сині блискавки. Прапор с. Колоденці: квадратне полотнище, на зеленому фоні жовтий колодязь із дашком, над ним — такий же розширений хрест, з бічних країв до середини під верхнім краєм йде кроквоподібне січення, яке відділяє верхнє жовте поле з двома синіми блискавками. ІсторіяУ середині XV ст. власником села був львівський багач Б. Вовчик. У податковому реєстрі 1515 року повідомляється про неможливість отримання податків з села через зруйнування волохами і татарами[3]. В XVI–XVII століттях в селі розміщувався чоловічий монастир Отців Василіян, зліквідований 1744 року. Монастир стояв на горбку, який називали Перунова гора, де давні предки поселян поклонялися ідолу того імені. У «грамотах усопших» збереглися імена багатьох монахів, що працювали тут для Божої слави. Колоденецькі монахи після ліквідації їхньої обителі перейшли в монастир у Добромилі. Туди ж із Колоденецького монастиря було перенесено чудотворний образ святого Онуфрія. Станом на 1785 рік в селі Колоденці проживало 550 мешканців, у тому числі — 513 українців, 30 поляків і 7 євреїв.[4] В 1915 році, під час Першої світової війни, австрійська військова влада звинуватила багатьох мешканців села у симпатіях до росіян, і вони були ув'язнені у відомому концентраційному таборі Талергоф. Серед них Валько Петро, Войтків Сава та Кушка Петро. Головка Петро був вбитий мадярами. Кушка Юрій (1861 р. н.), був страчений за рішенням воєнного суду 31-ї піхотної дивізії, що відбувся у Новому Ставі.[5] НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
Церква Святого пророка Іллі УГКЦ (1896 р.)Сучасна мурована, хрещата в плані з укороченими боковими раменами споруда, завершена над навою, бабинцем і вівтарем шоломовими банями на світлових восьмибічниках, збудована у 1896 р. на місці розібраної старої церкви. Відновлювалася у 1927 р. З 1946 по 1989 р. стояла зачиненою.[7] Відомі людиНародились
Владика Петро Лоза Народився 3 червня 1979 року в селі Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області. 12 квітня 2018 року Папа Франциск дав свою згоду на канонічний вибір ієромонаха Петра єпископом-помічником Сокальсько-Жовківської єпархії, який здійснив Синод єпископів УГКЦ, і надав йому титул єпископа Паніума[1]. Єпископська хіротонія відбулася 12 липня 2018 року в катедральному соборі святих верховних апостолів Петра і Павла в Сокалі на Львівщині. Головним святителем був предстоятель УГКЦ Верховний архієпископ Святослав Шевчук, а співсвятителями — владика Ігор Возьняк, архієпископ і митрополит Львівський, та владика Михайло Колтун, єпарх Сокальсько-Жовківський 17 жовтня 2024 року у Ватикані повідомлено про те, що Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав за згодою Синоду прийняв зречення з уряду владики Михайла Колтуна, дотеперішнього єпископа Сокальсько-Жовківського, а на його місце Святіший Отець поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ призначити владику Петра Лозу[3][4]. Інтронізація єпископа Сокальсько-Жовківського Петра Лози відбулася 1 грудня 2024 року в катедральному храмі Святих апостолів Петра і Павла в Сокалі Примітки
Посилання
|