Транспорт Ефіопії представлений автомобільним, залізничним, повітряним, водним (річковим і озерним) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 104 300 км² (27-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 1290 км, зі сходу на захід — 1665 км[2][3]. Географічне положення Ефіопії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Східної Африки[4].
Загальна довжина автошляхів у Ефіопії, станом на 2015 рік, дорівнює 110 414 км, з яких 14 354 км із твердим покриттям і 96 060 км без нього (78-ме місце у світі)[1].
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2015 рік, становила 681 км (102-ге місце у світі), з яких 681 км вузької 1000-мм колії[1]. Залізниця знаходиться в спільному користуванні з Джибуті, проте деякі ділянки виведені з експлуатації. З 2008 року Кувейт є головним інвестором у відновлення залізничного зв'язку між Ефіопією та Джибуті.
У країні, станом на 2013 рік, діє 57 аеропортів (83-тє місце у світі), з них 17 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 40 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 75 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 7,07 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 1,2 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].
Країна після громадянської війни і проголошення незалежності Еритреї втратила вихід до Червоного моря, тому використовує порт Джибуті (Джибуті) і Бербера (Сомалі) в якості транспортних воріт.
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 8 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (121-ше місце у світі), з яких: суховантажів — 8[1].
↑Ethiopia : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.)Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.