Транспорт Кабо-Верде

Транспорт Кабо-Верде
Транспорт Кабо-Верде
	Транспортна система Кабо-Верде (англ.)
Територія
Площа	4,0 тис. км² (176-те)
Рельєф	гірський
Найвища точка	гора Фогу (2829 м)
Повітряний
Аеропортів	9 (157-ме)
Наземний
Автошляхів	1,4 тис. км (180-те)
Водний
Узбережжя	965 км
Головний порт	Прая
Адміністрування
Орган	Міністерство інфраструктури
Голова	міністр Евніс Сілва

Транспорт Кабо-Верде представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 4 033 км² (176-те місце у світі)^[1]. Форма території країни — архіпелажна, витягнута в субширотному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 270 км, зі сходу на захід — 290 км^[2]^[3]. Географічне положення Кабо-Верде дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи Атлантикою вздовж західного узбережжя Африки між Європою, Америкою і Азією^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Кабо-Верде

Загальна довжина автошляхів у Кабо-Верде, станом на 2013 рік, дорівнює 1 350 км, з яких 932 км із твердим покриттям і 418 км без нього (180-те місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Кабо-Верде та Номерні знаки Кабо-Верде

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Кабо-Верде

У країні, станом на 2013 рік, діє 9 аеропортів (157-ме місце у світі), з них 9 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 3 (0);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 3 (0);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 2 (0)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 5 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 567,1 тис. осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 1,73 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

Кабо-Верде є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — D4, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[1]^[5]. Аеропорти Кабо-Верде мають літерний код ІКАО, що починається з — GV^[1].

Див. також: Авіакомпанії Кабо-Верде та Аеропорти Кабо-Верде

Водний

Докладніше: Водний транспорт Кабо-Верде

Морський

Головні морські порти країни: Порто-Гранде.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 13 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (104-те місце у світі), з яких: суховантажів — 3, танкерів для хімічної продукції — 2, вантажно-пасажирських суден — 7, нафтових танкерів — 1^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 3 (Греції — 1, Іспанії — 1, Великої Британії — 1); зареєстровані під прапорами інших країн — 1 (невстановленої приналежності)^[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Кабо-Верде

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство інфраструктури. Станом на 9 листопада 2016 року міністерство в уряді Уліссеса Корреї і Сілви очолював Евніс Сілва^[6].

Див. також

Економіка Кабо-Верде

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Cape Verde : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Cape Verde : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Кабо-Верде // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. — С. 601.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.