Транспорт Камбоджі
Транспорт Камбоджі представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 181 035 км² (90-те місце у світі)[1]. Форма території країни — компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 450 км, зі сходу на захід — 560 км[2][3]. Географічне положення Камбоджі дозволяє країні контролювати водні транспортні шляхи головної водної артерії Південно-Східної Азії — річки Меконг[4]. Історія становлення і розвиткуАвтомобільнийЗагальна довжина автошляхів у Камбоджі, станом на 2010 рік, дорівнює 44 709 км, з яких 3 607 км із твердим покриттям і 41 102 км без нього (88-ме місце у світі)[1].
ЗалізничнийЗагальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 642 км (108-ме місце у світі), з яких 642 км вузької 1000-мм колії[1].
ПовітрянийУ країні, станом на 2013 рік, діє 16 аеропортів (142-ге місце у світі), з них 6 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 10 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 4 авіапідприємства, які оперують 10 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,1 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 2,3 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1]. У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].
Камбоджа є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — XU, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Камбоджі мають літерний код ІКАО, що починається з — VD[1]. ВоднийМорськийГоловні морські порти країни: Сіануквіль.
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 544 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (21-ше місце у світі), з яких: балкерів — 38, суховантажів — 459, інших вантажних суден — 7, танкерів для хімічної продукції — 4, контейнеровозів — 4, газовозів — 1, пасажирських суден — 1, вантажно-пасажирських суден — 6, нафтових танкерів — 8, рефрижераторів — 11, ролкерів — 4, автовозів — 1[1]. Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 352 (Бельгії — 1, Канади — 2, Китайської Народної Республіки — 177, Кіпру — 4, Єгипту — 4, Естонії — 1, Французької Полінезії — 1, Габону — 1, Греції — 2, Гонконгу — 10, Індонезії — 2, Ірландії — 1, Японії — 1, Лівану — 5, Російської Федерації — 50, Сінгапуру — 3, Південної Кореї — 10, Сирії — 22, Тайваню — 1, Туреччини — 15, Об'єднаних Арабських Еміратів — 2, Великої Британії — 1, України — 35, В'єтнаму — 1)[1]. РічковийЗагальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2012 року становила 3 700 км (28-ме місце у світі)[1]. Головна водна транспортна артерія країни — річка Меконг. Головний річковий порт країни: Пномпень на Меконзі. Міський громадськийДержавне управлінняДержава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство громадських робіт і транспорту. Станом на 23 травня 2016 року міністерство в уряді Хун Сена очолював Ітх Сам Хенг[6]. Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Англійською
Російською
Посилання
|