Транспорт Чехії представлений автомобільним, залізничним, повітряним, водним (річковим) і трубопровідним, у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 78 867 км² (116-те місце у світі)[1]. Форма території країни — компактна, трохи видовжена в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 270 км, зі сходу на захід — 470 км[2][3]. Географічне положення Чехії дозволяє країні контролювати сухопутні й повітряні транспортні шляхи між країнами Центральної і Східної Європи[4].
Загальна довжина автошляхів із твердим покриттям в Чехії, станом на 2012 рік, дорівнює 130 661 км, з яких 730 км швидкісних автомагістралей (38-ме місце у світі)[1].
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 9 622 км (23-тє місце у світі), з яких 9 5195 км стандартної 1435-мм колії (3 2405 км електрифіковано), 102 км вузької 760-мм колії[1].
У країні, станом на 2013 рік, діє 128 аеропортів (46-те місце у світі), з них 41 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 87 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 4 авіапідприємства, які оперують 48 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 4,97 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 26,6 млн тоннокілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 1 морського судна з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) (150-те місце у світі),[1].
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, зареєстрованих під прапорами інших країн — 1 (Сент-Вінсент і Гренадин)[1].
Річковий
Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2010 року становила 664 км (76-те місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Лаба, Влтава, Одра і ряд штучних каналів.
↑Czechia : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.)Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Чехії