Транспорт Уганди

Транспорт Уганди
Транспорт Уганди
	Транспортна система Уганди (англ.)
Територія
Площа	241,0 тис. км² (81-ше)
Рельєф	гористий
Найвища точка	Стенлі (5110 м)
Повітряний
Аеропортів	47 (93-тє)
Наземний
Автошляхів	20,0 тис. км (109-те)
Залізниць	1,2 тис. км (83-тє)
Водний
Узбережжя	0 км
Адміністрування
Орган	Міністерство транспорту і робіт
Голова	міністр Моніка Нтеге Азуба

Транспорт Уганди представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (річковим і озерним) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 241 038 км² (81-ше місце у світі)^[1]. Форма території країни — відносно компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 575 км, зі сходу на захід — 475 км^[2]^[3]. Географічне положення Уганди дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Північної, Східної та Центральної Африки^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Уганди

Загальна довжина автошляхів в Уганді, станом на 2011 рік, дорівнює 20 000 км, з яких 3 264 км із твердим покриттям і 16 736 км без нього (109-те місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Уганди та Номерні знаки Уганди

Залізничний

Докладніше: Залізничний транспорт Уганди

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 1 244 км (83-тє місце у світі), з яких 1 244 км вузької 1000-мм колії^[1].

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Уганди

У країні, станом на 2013 рік, діє 47 аеропортів (93-тє місце у світі), з них 5 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 42 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 3 (1);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (8);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (26);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (7)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 1 повітряним судном^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 41,8 тис. осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 23,5 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

Уганда є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 5X, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[5]^[1]. Аеропорти Уганди мають літерний код ІКАО, що починається з — HU^[1].

Див. також: Авіакомпанії Уганди та Аеропорти Уганди

Водний

Докладніше: Водний транспорт Уганди

Річковий

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року невідома. Головні водні транспортні артерії країни: Білий Ніл на півночі, озера Вікторія на півдні і Альберт на заході, що сполучають Уганду з сусідніми країнами й мають істотний пасажирський і вантажний трафік у своїй акваторії.

Головні озерні порти країни: Ентеббе, Джинджа, Порт-Белл на озері Вікторія.

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Уганди

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і робіт. Станом на 26 серпня 2016 року міністерство в уряді Рухакани Ругунди очолювала Моніка Нтеге Азуба^[6].

Див. також

Економіка Уганди

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Uganda : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Uganda : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Уганда // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. — С. 498.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.