Географія Західної Сахари

Географія Західної Сахари
Географічне положення Західної Сахари
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Північна Африка
Координати	24°30′ пн. ш. 13°00′ зх. д. / 24.500° пн. ш. 13.000° зх. д. / 24.500; -13.000
Територія
Площа	266,0 тис. км² (78-ме)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	1110 км
Державний кордон	2049 км
Рельєф
Тип	рівнинний
Найвища точка	безіменна висота (805 м)
Найнижча точка	Себха-Тадж (-55 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	фосфати, залізні руди
Стихійні лиха	суховії, пилові й піщані бурі
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води

Західна Сахара — африканська країна, що знаходиться на крайньому заході континенту . Загальна площа країни 266 000 км² (78-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 266 тис. км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа країни трохи більша за ⅓ площі території України.

Офіційна назва — Західна Сахара (араб. الصحراء الغربية; бербер. Taneẓṛuft Tutrimt; ісп. Sáhara Occidental)^[2]. Назва країни походить від розташування на заході пустелі Сахара^[2]. Назва пустелі Сахара — транслітератція арабського слова «ес-сакхра» (الصحراء الكبرى), що означає пустелю. Колишня іспанська колонія Ріо-де-Оро (Золота річка), пізніше, у 1884–1976 роках, Іспанська Сахара (ісп. Sahara Occidental)^[3]. В арабській мові використовують також назви Ваді-Захаб (Золота річка) і Сегієт-ель-Хамра (Червоний струмок). На території Західної Сахари 1976 року, після падіння режиму Франсіско Франко в метрополії, фронтом Полісаріо була проголошена Сахарська Арабська Демократична Республіка (араб. الجمهورية العربية الصحراوية الديمقراطية; ісп. República Árabe Saharaui Democrática) народу сахраві. Проте майже вся її територія була відразу окупована і анексована королівством Марокко^[1].

Західна Сахара — західноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півночі — з Марокко (спільний кордон — 444 км), на північному сході — з Алжиром (41 км), на сході — з Мавританією (1564 км). Загальна довжина державного кордону — 2049 км^[1]. Західна Сахара на заході омивається водами Атлантичного океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1110 км. Питання визначення територіальних вод країни залежить від вирішення питання про її суверенітет^[5][1].

Час у Західній Сахарі: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом)^[6]. Літній час вводиться останньої неділі квітня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю вересня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Надра Західної Сахари багаті на ряд корисних копалин: фосфати, залізну руду^[7].

Середні висоти — 256 м; найнижча точка — Себха-Тадж (-55 м); найвища точка — безіменна висота (805 м).

Територія Західної Сахари лежить у тропічному кліматичному поясі^[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[9]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури^[9]. Переважають східні пасатні вітри. На узбережжі відмічається вплив холодної Канарської течії, сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[9]. Чітко простежуються пасати з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опади майже відсутні, цілковита пустеля^[9].

Західна Сахара не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)^[10].

Станом на 2012 рік зрошувані землі в країні були відсутні^[1].

Тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Атлантичного океану; на сході безстічні області пустелі Сахара.

Земельні ресурси Західної Сахари (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 18,8 %,
  • орні землі — 0 %,
  • багаторічні насадження — 0 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 18,8 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 2,7 %;
• інше — 78,5 %^[1].

Зоогеографічно територія країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області^[9].

Західна Сахара не є самостійним учасником жодних міжнародних угод з охорони навколишнього середовища через неврегульований політичний статус, більша частина території окупована Марокко, діє марокканське законодавство^[1].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

• жаркий посушливий вітер сірокко навесні та взимку;
• сухий посушливий харматан дме 60 % днів на рік, переносячи пил і пісок з Сахари на акваторію Атлантичного океану, сильно послаблюючи видимість^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• дефіцит природних джерел питної води;
• брак земель придатних для сільського господарства.

У фізико-географічному відношенні територію Західної Сахари можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Західна Африка

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Західна Сахара // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Западная Сахара // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. А-К. — 671 с.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Западная Сахара // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Західної Сахари

• Вікісховище : Атлас Західної Сахари.
• Карти Західної Сахари : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Western Sahara : [англ.] : [арх. 21 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 January. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Сахара Добірка публікацій про Західну Сахару : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Західної Сахари.