Населення Еритреї
Ріст чисельності населення країни Ріст чисельності населення країни
Чисельність	6,527 млн осіб
Густота	51,8 особи/км²
Коефіцієнт міграції	0 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲2,25 %
Народжуваність	30 ‰
Фертильність	4,02 дітей на 1 жінку
Смертність	7,52 ‰
Смертність немовлят	37,53 ‰
Вікова структура
• до 14 років	40,25 %
• 15–64 років	56,01 %
• старіші за 65 років	3,74 %
Середня тривалість життя	63,81 року
• чоловіків	61,65 року
• жінок	66,03 року
Статева структура
загалом	0,98 чол./жін.
при народженні	1,03 чол./жін.
до 15 років	1,01 чол./жін.
15–64 років	0,98 чол./жін.
після 65 років	0,75 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	еритрейці
Мови
Офіційна	арабська, англійська

Населення Еритреї. Чисельність населення країни 2015 року становила 6,527 млн осіб (107-ме місце у світі)^[1]. Чисельність еритрейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 30 ‰ (41-ше місце у світі), смертність — 7,52 ‰ (113-те місце у світі), природний приріст — 2,25 % (36-те місце у світі) .

Народжуваність в Еритреї, станом на 2015 рік, дорівнює 30 ‰ (41-ше місце у світі)^[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,02 дитини на одну жінку (37-ме місце у світі)^[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,3 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2010 рік)^[1].

Смертність в Еритреї 2015 року становила 7,52 ‰ (113-те місце у світі)^[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,25 % (36-те місце у світі)^[1].

Середній вік населення Еритреї становить 19,4 року (199-те місце у світі): для чоловіків — 19, для жінок — 19,9 року^[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 63,81 року (184-те місце у світі), для чоловіків — 61,65 року, для жінок — 66,03 року^[1].

Вікова структура населення Еритреї, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

• діти віком до 14 років — 40,25 % (1 320 752 чоловіки, 1 306 357 жінок);
• молодь віком 15—24 роки — 20,43 % (665 900 чоловіків, 667 509 жінок);
• дорослі віком 25—54 роки — 31,86 % (1 031 391 чоловік, 1 048 303 жінки);
• особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,73 % (104 004 чоловіки, 139 637 жінок);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,74 % (104 513 чоловіків, 139 323 жінки)^[1].

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 24,7 року, жінки — 17,4 року, загалом — 21,1 року (дані за 1995 рік)^[2].

Густота населення країни 2015 року становила 51,8 особи/км² (156-те місце у світі)^[1].

Еритрея середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 22,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 5,11 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)^[1].

Головні міста держави: Асмера (столиця) — 804,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)^[1].

п о р Найбільші міста Еритреї Дані сайту GeoNames.
	№	Назва	Зоба	Населення
Асмера Керен	1	Асмера	Маекел	650 000	Массауа Асеб
	2	Керен	Ансеба	82 198
	3	Массауа	Семенаві-Кей-Бахрі	53 090
	4	Асеб	Дебубаві-Кей-Бахрі	28 000
	5	Мендефера	Дебуб	25 332
	6	Баренту	Гаш-Барка	15 891
	7	Аді-Кеїг	Дебуб	13 061
	8	Едд	Дебубаві-Кей-Бахрі	11 259
	9	Декемгаре	Дебуб	10 959
	10	Акордат	Гаш-Барка	8 857

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (98-ме місце у світі)^[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Еритрея — багатонаціональна країна, головні етноси країни: тиграї — 55 %, тигре — 30 %, сахо — 4 %, кунама — 2 %, рашайда — 2 %, білін — 2 %, інші (афарці, беджа, нара — 5 % населення (оціночні дані за 2010 рік)^[1].

Рашейда розселилися на узбережжі країни лише в кінці XIX століття^[3]. Афари проживають переважно вздовж узбережжя Червоного моря в звуженій південно-східній частині країни; тигринья — переважно на Еритрейському нагір'ї; тигре — на рівнинах і плато на північ від Еритрейського нагір'я; білін зосереджений в районі міста Керен; гедареб живуть на півночі та заході; кунама та нара — на західному плато між річками Текезе (Сетіт) і Гаш, причому нара тяжіють на північ; народ сахо, який веде кочовий та напівкочовий спосіб життя, населяє східну частину Еритрейського нагір'я і рівнини на південь від порту Массауа^[3].

• 
  Етнічна карта Еритреї
• 
  Жінки тиграй
• 
  Жінки народу сахо

Офіційні мови^[4]: арабська, англійська. Інші поширені мови: тигринья, тигре, кунама, афарська, інші кушитські мови.

Для міжетнічного спілкування використовують найбільш розповсюджену мову — тигринья. Усі етнічні групи розмовляють на власних мовах, окрім гедареб, які говорять на мові то-бедаує (або беджа) і рашейда, які користуються арабською. Багато еритрейців володіють двома або більше мовами. Арабську мову також знає велика кількість мусульман країни та біженців, які під час війни за незалежність Еритреї проживали в країнах Близького Сходу. Деякі жителі великих міст, а також депортовані з Ефіопії знає амхарську (офіційну ефіопську мову), італійську знає старше покоління. Тигринья й тигре, мови відповідних етносів, що разом становлять близько 85% усього населення, походять від давньоефіопської мови геез, якою нині користується Ефіопська православна церква для богослужінь (як церковнослов'янська в Російській православній церкві). В діловодстві та державних установах разом із тигринья користуються арабською та англійською. Як і в інших країнах світу, все більшу роль відіграє англійська мова, яку вивчають в школі^[3].

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам, Коптська православна церква, римо-католицтво, протестантизм^[1]. Серед населення Еритреї приблизно однакова кількість християн та мусульман. Більшість християн проживає на Еритрейському плато, мусульмани ж населяють прибережні райони, західні та східні рівнини і плато. Невелика кількість еритрейців притримується традиційних африканських вірувань.

Більшість християн належить до Ефіопської монофізитської православної церкви, хоча є якась частина католиків та протестантів. Християнство з'явилося на теренах Еритреї ще в IV ст. Під час війни за незалежність, багато хто звинувачував Ефіопську церкву у занадто тісних зв'язках із ефіопським урядом. Після проголошення незалежності, Еритрейська православна церква відокремилася від Ефіопської і налагодила офіційні стосунки із Коптською православною церквою Єгипту.

Всі еритрейські мусульмани притримуються суннітської гілки ісламу. Іслам було занесено до країни вже в VII ст., через близькість країни до місця його виникнення, не виключено, що Еритрея могла бути першою країною за межами Аравії, де з'явилися прихильники нової релігії^[3].

Рівень писемності 2015 року становив 73,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 82,4 % — серед чоловіків, 65,5 % — серед жінок^[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,1 % ВВП країни, станом на 2006 рік (165-те місце у світі)^[1]. Середня тривалість освіти становить 5 років, для хлопців — до 6 років, для дівчат — до 4 років (станом на 2010 рік).

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)^[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,3 % ВВП країни (184-те місце у світі)^[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 37,53 ‰ (56-те місце у світі); хлопчиків — 42,59 ‰, дівчаток — 32,31 ‰^[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 501 випадків на 100 тис. народжень (46-те місце у світі)^[1].

Еритрея входить до складу ряду міжнародних організацій: Дитячого фонду ООН (UNISEF) і Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO); очікує на визнання від Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS).

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге (станом на 2016 рік)^[1].

2014 року зареєстровано 16,1 тис. хворих на СНІД (86-те місце в світі), це 0,68 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (56-те місце у світі)^[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 700 осіб (78-ме місце у світі)^[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3,4 % (188-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 38,8 % (оцінка на 2010 рік)^[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 73,2 % населення в містах і 53,3 % в сільській місцевості; загалом 57,8 % населення країни^[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 44,5 %, в сільській місцевості — 7,3 %, загалом по країні — 15,7 % (станом на 2015 рік)^[1]. Споживання прісної води, станом на 2004 рік, дорівнює 0,58 км³ на рік, або 121,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 5 % припадає на побутові, 0 % — на промислові, 95 % — на сільськогосподарські потреби^[1].

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 83,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 78,4 %; частка осіб похилого віку — 4,8 %, або 20,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера^[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2004 року перебувало 50 % населення країни^[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні^[1].

Станом на 2013 рік, в країні 4,3 млн осіб не має доступу до електромереж; 32 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 86 %, у сільській місцевості — 17 %^[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 71 тис. унікальних інтернет-користувачів (180-те місце у світі), що становило 1,1 % загальної кількості населення країни^[1].

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,263 млн осіб (101-ше місце у світі)^[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 80 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 20 % (станом на 2004 рік)^[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 8,6 % працездатного населення, 2012 року — 10 % (98-ме місце у світі)^[1].

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Еритреї не докладає зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна перебуває у списку третього рівня^[5][6].

• 
  Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
• 
  Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

• при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 15—24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 25—54 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 55—64 років — 0,75 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці за 64 роки — 0,75 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої^[1].

Демографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:

• .

• Населення Землі
• Населення Африки

• Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
• Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

• (рос.) Эфиопия // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Эфиопия // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Т. 2. — 671 с.
• (рос.) Страны и народы. Африка. Восточная и Южная Африка / Редкол. : М. Б. Горнунг, Г. Б. Старушенко (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 269 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
• (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Еритреї

• World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory. Eritrea : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Еритреї.
• Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
• At a glance: Eritrea. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей у Еритреї.
• Eritrea. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Еритреї.
• Eritrea. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Еритреї від Міжнародної організації праці.
• United Nations Development Programme in Eritrea : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.