Населення Боснії і Герцеговини
Населення Боснії і Герцеговини. Чисельність населення країни 2015 року становила 3,867 млн осіб (129-те місце у світі)[1]. Чисельність боснійців стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 8,87 ‰ (212-те місце у світі), смертність — 9,75 ‰ (48-ме місце у світі), природний приріст — -0,13 % (207-ме місце у світі) . Природний рухВідтворенняНароджуваність у Боснії і Герцеговині, станом на 2015 рік, дорівнює 8,87 ‰ (212-те місце у світі); 2006 року — 8,77 ‰[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,27 дитини на одну жінку (218-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 45,8 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 26,3 року (оцінка на 2011 рік)[1]. Смертність у Боснії і Герцеговині 2015 року становила 9,75 ‰ (48-ме місце у світі); 2006 року — 8,27 ‰[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,13 % (депопуляція) (207-ме місце у світі); 2006 року — 1,35 %[1]. Вікова структураСередній вік населення Боснії і Герцеговини становить 41,7 року (35-те місце у світі): для чоловіків — 40,2, для жінок — 43,1 року[1]. 2006 року ці показники дорівнювали загалом — 38,5, для чоловіків — 37,2, для жінок — 39,5 року. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 76,55 року (85-те місце у світі), для чоловіків — 73,54 року, для жінок — 79,77 року[1]. Загалом відчутний тренд до зниження цього показника, 2006 року він дорівнював загалом 78 рокам, для чоловіків — 74,5 року, для жінок — 81,9 року. Вікова структура населення Боснії і Герцеговини, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
Шлюбність — розлучуваністьКоефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,1; коефіцієнт розлучуваності — 0,4; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 8 (дані за 2010 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 29,6 року, жінки — 26,4 року, загалом — 28 років (дані за 2014 рік)[4]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 74,7 особи/км² (132-ге місце у світі)[1]. Більшість населення концентрується в північній та центральній частинах, населених сербами і бошняками, відповідно. УрбанізаціяБоснія і Герцеговина середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 39,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,14 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Сараєво (столиця) — 318,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 0,38 ‰ (131-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2015 рік, в країні постійно перебуває 6,68 тис. біженців з Хорватії[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 98,32 тис. внутрішньо переміщених осіб, босняків, сербів і хорватів, що залишили домівки під час громадянської війни 1992—1995 років. У країні перебуває 58 осіб без громадянства[1]. Боснія і Герцеговина є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: бошняки — 50,1 %, серби — 30,8 %, хорвати — 15,4 %, інші — 2,7 % (оціночні дані за 2013 рік)[1]. Оціночні дані по Республіці Сербській викликають багато питань щодо методології проведення аналізу.
Українська діаспораМовиОфіційні мови[6]: боснійська, хорватська і сербська. Боснія і Герцеговина, як член Ради Європи, підписала 7 вересня 2005 року і ратифікувала 21 вересня 2010 року (вступила в дію 1 січня 2010 року) Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 жовтня 2001 року). Регіональними мовами визнані: албанська, чорногорська, чеська, словацька, хорватська, словенська, угорська, македонська, італійська, німецька, польська, румунська, русинська, турецька, українська, їдиш і ладино[7].
РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 40 %, православ'я — 31 %, римо-католицтво — 15 %, інші — 14 % (станом на 2015 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 98,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,5 % — серед чоловіків, 97,5 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 1,93 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,6 % ВВП країни (24-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 5,72 ‰ (169-те місце у світі); хлопчиків — 5,79 ‰, дівчаток — 5,64 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 11 випадків на 100 тис. народжень (157-ме місце у світі)[1]. Боснія і Герцеговина входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняКількість хворих на СНІД 2003 року дорівнювала 900 особам, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років станом на 2015 рік відсутні[1]. 2000 року від цієї хвороби в країні померло 100 осіб[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 19,2 % (47-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,5 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,7 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 99,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 98,9 %, в сільській місцевості — 92 %, загалом по країні — 94,8 % (станом на 2015 рік)[1]. Соціально-економічне положенняСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 40,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 19 %; частка осіб похилого віку — 21,7 %, або 4,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 17,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,7 %, верхній дециль — 27,3 % (станом на 2007 рік)[1]. Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,516 млн унікальних інтернет-користувачів (89-те місце у світі), що становило 65,1 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 1,47 млн осіб (132-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 19 %; промисловість і будівництво — 30 %; сфера послуг — 51 % (2013)[1]. 24,72 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (5 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 43,9 % працездатного населення, 2013 року — 43,9 % (198-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 62,8 %, серед юнаків — 62,8 %, серед дівчат — 62,8 % (1-ше місце у світі)[1]. Наведено офіційні дані статистики, реальний стан безробіття невідомий через велику частку сірої економіки. КриміналНаркотикиЗростаюча роль, як транзитної країни для наркотрафіку героїну до Західної Європи, невеликої кількості марихуани; вкрай уразлива для відмиванню грошей, через відсутність регульованої економіки, слабких правоохоронних органів, поширеної корупції[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Боснії і Герцеговини докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[8][9].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
ПереписиПереписи в Боснії і Герцеговині проводяться регулярно з 1965р. проводяться вони раз на 5 років. За цими переписами можемо сказати, що до 1990-х. років населення країни жваво збільшувалося. Але війна змусила багатьох людей виїхати і населення країни скоротилось зараз спостерігається деяка стабільність у демографічному стані. Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання
|