Населення Лаосу. Чисельність населення країни 2015 року становила 6,911 млн осіб (104-те місце у світі)[1]. Чисельність лаосців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 24,25 ‰ (60-те місце у світі), смертність — 7,63 ‰ (110-те місце у світі), природний приріст — 1,55 % (79-те місце у світі) .
Смертність у Лаосі 2015 року становила 7,63 ‰ (110-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,55 % (79-те місце у світі)[1].
Вікова структура
Середній вік населення Лаосу становить 22,7 року (176-те місце у світі): для чоловіків — 22,4, для жінок — 23 роки[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 63,88 року (181-ше місце у світі), для чоловіків — 61,88 року, для жінок — 65,95 року[1].
Лаос середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 38,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,93 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: В'єтьян (столиця) — 997,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,09 ‰ (149-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм — 66,8 %, християнство — 1,5 %, інші — 31 %, не визначились — 0,7 % (станом на 2005 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 79,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 87,1 % — серед чоловіків, 72,8 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 4,2 % ВВП країни, станом на 2014 рік (147-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 10 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,18 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 1,9 % ВВП країни (181-ше місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 52,97 ‰ (32-ге місце у світі); хлопчиків — 58,52 ‰, дівчаток — 47,21 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 197 випадків на 100 тис. народжень (21-ше місце у світі)[1].
2014 року зареєстровано 11,1 тис. хворих на СНІД (91-ше місце у світі), це 0,26 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (91-ше місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 500 осіб (86-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3 % (179-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 26,5 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 85,6 % населення в містах і 69,4 % у сільській місцевості; загалом 75,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 94,5 %, в сільській місцевості — 56 %, загалом по країні — 70,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 3,49 км³ на рік, або 588,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 4 % припадає на побутові, 5 % — на промислові, 91 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 62,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 56,6 %; частка осіб похилого віку — 6,2 %, або 16,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 22 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,3 %, верхній дециль — 30,3 % (станом на 2008 рік)[1].
Станом на 2012 рік, у країні 900 тис. осіб не мали доступу до електромереж; 87 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 97 %, у сільській місцевості — 82 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,258 млн унікальних інтернет-користувачів (142-ге місце у світі), що становило 18,2 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,532 млн осіб (99-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 73,1 %; промисловість і будівництво — 6,1 %; сфера послуг — 20,6 % (станом на 2012 рік)[1]. 175,17 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (11 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 1,3 % працездатного населення, 2013 року — 1,4 % (7-ме місце у світі)[1].
2008 опійний мак вирощувався на площі 1,9 тис. га, що на 73 % більше ніж 2007 року; зростаюче виробництво метамфетамінів (оцінка ситуації 2009 року)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Лаос // Страны и народы. Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия / Редкол. : П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 303 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.